Відкрити головне меню

Ігренські археологічні поселення

Ігренські археологічні поселення — археологічні поселення (від неоліту до середньовіччя), розташовані на Ігренському півострові при впадінні Самари в Дніпро (біля селища Стара Ігрень, на території сучасного Дніпра).

ДослідженняРедагувати

Розкопки на Ігреньском півострові ведуться з початку XX ст. — це одне з унікальних місць на території Україні. Експедиція академіка Д. І. Яворницького (1927–1932 рр., під час будівництва ДніпроГЕСа) знайшла в гирлі Самари (в тому числі на Ігреньском півострові) :

Середньокам'яна стоянкаРедагувати

На Ігрень-VII виявлена стоянка кукрецької культури пізньої середньокам'яної доби.[2]

Тут розкопками в 1964-1968 роках розкриті залишки семи жител, розташованих уздовж лівого берега Самари у місця впливу цієї річки у Дніпро.[3]

Житла мали округлу форму, діаметром до 7-8 м, заглиблені на 0,7-1 м у материковий пісок. перекриті очеретяним конічним дахом, що спирається на дерев'яний каркас. Деякі житла загинули у вогні; шість з семи жител з одного боку були розмиті річкою; лише одне, 5-те житло збереглося повністю. У оселях та навколо низ зібрано чисельний матеріал, гпереважно кремінні знаряддя, а також вироби з кістки. У 5-ій оселі зібрано близько 1000 оброблених кременів, у тому числі нуклеуси, пластини з ретушшю та виїмками, вкладиші кукрецької типу, різні типи скребків (21,3%), а також різці на пластинах й сколах (9%). З кістки на поселенні виготовлялися шила-проколи, вістря стріл з пазами для вкладишів, лощила та інше.[3]

Фауністичні залишки Ігренських середньокам’яних землянок не оброблені. За даними розкопок Аркадія Добровольського 1949 року, у середньокам’яному шарі були виявлені тільки кістки диких тварин (тур, бобер, заєць та риби).[4]

Новокам'яні поселенняРедагувати

Згодом, український археолог Добровольський А. В. класифікував стоянки новокам'яної доби на Ігренському острові — їх виявилося 15 (ці «Ігренські неолітичні поселення 4 тис. до н. е.» вважають одними з найбільш значущих в Східній Європі)[5].

Ігрень-5 та Ігрень-4 є відомими поселеннями сурсько-дніпровської культури.

Найцікавішою є «неолітична стоянка Ігрень 8» (яка виявлена в 1948 А. В. Добровольським[4], а вивчалася Д. Я. Телєгіним[6][7]), її древні шари відносяться до IV тисячоліття до Р. Х. На стоянці «Ігрень 8» :

  • Було вивчено 10 зимових напівземлянок.
  • Виявлено, що головними заняттями населення були полювання й рибальство : — «Тільки в кінці IV тисячоліття можна відзначити перші ознаки приручення тварин; про це говорять знахідки кісток домашнього бика та кози». У «шарі початку IV тис. до Р. Х.» знайдені уламки першого глиняного посуду; «посуд ще дуже примітивний: до глини підмішана рубана трава для додання стінкам більшого зв'язку; ліплення грубе; випал явно недостатній, який залишив стінки посуду пористими; орнамент також дуже бідний. Цей посуд, мабуть, зроблено недалеко від часу початку гончарства, як і архаїчний посуд із „кьєккенмедингів“ = „кухонних куп“»[8].

Серед «неолітичних артефактів» знайдених останнім часом — найбільше обговорення (публікації 2006 р.) виникло з приводу «кістяної платівки з безліччю рисок», яка розшифрована Дніпропетровськими істориками В. В. Бінкевичем та В. Ф. Камеко, як «річний календар, датованим початком IV тис. до Р. Х.»[9].

Ігреньске місто русів та кочівиків (ХІ-ХІІІ ст.)Редагувати

У 1989–1990 рр. експедиція Інституту археології Національної академії наук України, під керівництвом Д. Я. Телегіна виявила «Ігреньске місто русів та кочівиків (ХІ-ХІІІ ст.)» — Д. Я. Телегін[10] особливо підкреслив «незвичну рису цього міста»:

  • Місто не мало оборонних споруд (валів, ровів), тобто не побоювалося нападів зі степів.
  • У місті мирно співіснували одвічні вороги: руси та степові кочівики - половці.

За однією з версій, це місто мало назву Пересічень і було головним містом слов'янського племені уличів.

Писемні джерела про поселення в гирлі СамариРедагувати

Першою достовірниою згадкою про «містечко в гирлі Самари» є згадка в московському літописі під 1576 роком — ця згадка була знайдена краєзнавцями В. В. Бінкевичем та В. Ф. Камеко, див. книгу «Містечко старовинне запорізьке Самарь з перевозом»[11][12]. Ця ж книга пояснює причини привабливості «гирла Самари» для поселень :
 — безпосередньо нижче гирла Самари починалися «дніпровські пороги», які тягнулися на 75 км — тому «переправа через Дніпро» була найзручнішою у районі гирла Самари;
 — перед порогами закінчувалося «плавання по Дніпру від його витоків», тому товари перевантажували з суден на вози або «човни, призначені для проходження порогів». «Поселення в гирлі Самари» здійснювало це перевантаження, транспортування товарів; охорону торговельних шляхів. Тут проходив водний «шлях з варяг в греки», а в козацькі часи — через гирло Самари проходили важливі сухопутні «Соляний шлях» та «Залозний (Залізний) шлях»;
 — також від гирла Самари (по степових річках Вовча, Мокрі Яли, Калка-Кальчик, Кальміус) запорозькі козаки проводили судна в Азовське море — про цей «козацький шлях» писав «головний фортифікатор Польщі» Боплан[13] (1650 р.).

Можливо, саме ця давня слава «поселень в гирлі Самари» — спонукала князя Г. А. Потьомкіна закласти в гирлі Самари «третю столицю Російської імперії» Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Залізняк Л. Л.Передісторія України X–V тис. до н. е. — К., 1998.
  2. Залізняк, Леонід. Археологія України. Мезоліт. arheologija.ru (ru-RU). Процитовано 2018-07-01. 
  3. а б Д.Я. Телегин (1985). Археология Украинской ССР. Том 1. Киев. с. 102. 
  4. а б Добровольський А. В.Восьма Ігренська неолітічна стоянка //Археологія Придніпров'я. — 1949. — № 2. — С. 243–252.
  5. Всемирная история. Энциклопедия. Том 1. — М.: Гос. изд-во политической литературы, 1956 (глава «Неолит в Восточной Европе»).
  6. 'Телегин Д. Я., Зализняк Л. Л. Раскопки на Игреньском полуострове // Археологические открытия, 1974 г. — М, 1975. — С. 358–359.
  7. Телегин Д. Я. Работы на Игренськом поселении // Археологические открытия, 1986 г. — М., 1988. — С. 340–341.
  8. Всемирная история. Энциклопедия. Том 1. — М.: Гос. изд-во политической литературы, 1956 (глава «Неолит в Восточной Европе»).
  9. Ирина Кондратьева, «Тайна древнейшего календаря раскрыта работниками ВПК»//«Всеукраинская техническая газета», 2006. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 11 грудень 2010. 
  10. Телегін Д. Я.Русичі над Кодацькім порогом // Пам'ятки України. 1990. № 2.
  11. Бинкевич В. В., Камеко В. Ф. Городок старинный запорожский Самарь с перевозом. — Днепропетровск: Пороги, 2000.
  12. Векленко В. О., Ковальова І. Ф., Шалобудов В. М. Археологічне вирішення дискусії стосовно розташування містечка Самарь та Богородицької фортеці // Український археографічний щорічник: Вип. 8-9. — Київ — Нью-Йорк, 2004. — С.190-221.
  13. Боплан Г. Л. Описание Украины (La description d'Ukraine). Перевод со второго французского издания 1660 года.