Дмитренко Ігор Михайлович
Ігор Михайлович Дмитренко (рос. Игорь Михайлович Дмитренко, * 24 липня 1928, Харків — † 17 травня 2009, Харків) — український науковець-фізик, фахівець у галузі надпровідності та низькотемпературного матеріалознавства. Академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки УРСР, кавалер ордену «Знак Пошани», доктор фізико-математичних наук, професор.[1][2]
| Ігор Михайлович Дмитренко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 24 липня 1928 Харків |
| Помер | 17 травня 2009 (80 років) Харків, Україна |
| Країна |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | НТУ «ХПІ» |
| Галузь | Надпровідність, низькотемпературне матеріалознавство |
| Заклад | ННЦ ХФТІ ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | Доктор наук |
| Науковий керівник | Лазарєв Борис Георгійович |
| Членство | академік НАН України |
| Відомий завдяки: | Працям у галузі надпровідності |
| Нагороди |    |
| Особ. сторінка | Музейна кімната акад. І. М. Дмитренка |
Біографія
ред.Народився 24 липня 1928 року в Харкові.
Під час Німецько-радянської війни працював в авіаремонтних майстернях слюсарем.
Закінчивши середню школу екстерном в 1946 році, став студентом фізико-технічного факультету Харківського політехнічного інституту. Закінчивши його в 1952 році[3], працював на заводі ім. Малишева інженером-дослідником у лабораторії радіоактивних методів.
Наприкінці 1953 року вступив до аспірантури Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у відділ фізики низьких температур, де працював до травня 1960 р. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію по дослідженнях ефекту де Гааза — ван Альфена. З травня 1960 року працює у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (ФТІНТ) на посаді керівника відділу фізичних основ надпровідникової електроніки. В 1970 р. захистив докторську дисертацію за результатами досліджень ефекту Джозефсона в слабкозв'язаних надпровідниках. Протягом 1970—1982 рр. працював першим заступником директора з наукової роботи ФТІНТ[3]. З 1972 р. — професор. Із 1988 р. — академік Академії наук Української РСР[4][5].
Останнім часом працював головним науковим співробітником відділу надпровідних і мезоскопічних структур ФТІНТ. Помер 17 травня 2009 р.[2]
Основні наукові результати
ред.- Експериментально підтвердив існування електромагнітного випромінювання тунельного контакту при нестаціонарному ефекті Джозефсона (у співавт).
- При експериментальному дослідженні класичної та квантової динаміки високочастотних надпровідних квантових інтерферометрів виявив явища хаосу, макроскопічного квантового тунелювання та інтерференції квантових станів макросистеми в умовах слабкої дисипації.
- Виявив явище осциляцій опору багатозв'язних неупорядкованих провідників з нормального металу в магнітному полі з періодом, що дорівнює кванту магнітного потоку. Виявив критичні флуктуації поблизу надпровідного переходу металів з малою довжиною вільного пробігу носіїв заряду.
- Створив надпровідний квантовий магнітометр, градієнтометр надвисокої чутливості, магнітокардіограф (перший у СРСР), болометр і тепловізор на основі високотемпературних надпровідників, кріогенний лазерний сканувальний мікроскоп (зі співробітниками)[2].
Вибрані публікації
ред.- И. К. Янсон, В. М. Свистунов, И. М. Дмитренко / Экспериментальное наблюдение туннельного эффекта для куперовских пар с излучением фотонов // ЖЭТФ, 1965, т. 48, с. 976. (Робота цитована в нобелівський лекції Браяна Джозефсона[6])
- И. М. Дмитренко / Квантовые эффекты в сверхпроводимости. Москва: Знание, 1968, 48 с.
- И. М. Дмитренко / В мире сверхпроводимости. Киев: Наукова думка, 1981, 194 с.
- И. М. Дмитренко / Резистивное состояние широких сверхпроводящих пленок и линии проскальзывания фазы (Обзор) // ФНТ. 1997. Т. 22, № 8, с. 849—869.
- И. М. Дмитренко Экспериментальные исследования слабосвязанных сверхпроводников (Обзор) // ФНТ. 2004. Т. 30, № 7/8, с. 698—704.
- І. М. Дмитренко / Електроніка i надхолод. Наукова думка, Київ, 1969, 155 с.
- І. М. Дмитренко / Приборкання надпровідності. Наукова думка, Київ, 1974, 207 с.
Відзнаки
ред.1986 р. отримав звання «Заслужений діяч науки УРСР». 2000 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Нагороджений орденом «Знак Пошани».[7]
Примітки
ред.- ↑ Дмитренко Ігор Михайлович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 21 квітня 2021.
- ↑ а б в В. С. Боровиков (2016). Дмитренко Ігор Михайлович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 7 серпня 2020.
- ↑ а б Випускники НТУ «ХПІ». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2009.
- ↑ До 120-річчя НТУ «ХПІ» [Архівовано 6 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Игорь Михайлович ДМИТРЕНКО (1928 - 2009). Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України. Архів оригіналу за 12 серпня 2020.
- ↑ Б. Джозефсон. ОТКРЫТИЕ ТУННЕЛЬНЫХ СВЕРХПРОВОДЯЩИХ ТОКОВ. // УСПЕХИ ФИЗИЧЕСКИХ НАУК, Том 116, вып. 4, с. 597—603 (1975)
- ↑ Физика низких температур, 2003, т. 29, № 7, с. 821
Джерела
ред.- Игорь Михайлович Дмитренко (К 75-летию со дня рождения) // Физика низких температур, 2003, т. 29, № 7, с. 821
- Игорь Михайлович Дмитренко (К 80-летию со дня рождения) // Физика низких температур, 2008, т. 34, № 8, с. 863—864
- А. Н. Омельянчук, С. И. Бондаренко. Игорь Михайлович Дмитренко (1928—2009) К 90-летию со дня рождения // Low Temperature Physics/Физика низких температур, 2018, т. 44, No 3, с. 219—220.
- Дмитренко Ігор Михайлович [Архівовано 31 грудня 2008 у Wayback Machine.] на сайті Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України
- Пішов з життя видатний вчений, академік Національної академії наук України Ігор Михайлович Дмитренко