Франк Іван Миколайович
Іван Миколайович Франк (нар. 26 серпня 1947, Літиня) — український графік і педагог; член Львівської організації Спілки радянських художників України з 1989 року[1]. Заслужений діяч мистецтв України з 2015 року[2].
| Франк Іван Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
26 серпня 1947 (76 років) Літиня, Дрогобицький район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1968) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1975) | |||
| Діяльність | художник, викладач | |||
| Вчитель | Флінта Зеновій Петрович | |||
| Відомі учні | Лампека Микола Геронтійович | |||
| Працівник | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Вчене звання | професор | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 26 серпня 1947 року в селі Літині[1] (нині Дрогобицький район Львівської області, Україна). Упродовж 1963—1968 років навчався на відділені скульптури в Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша; у 1970—1975 роках — на відділені художньої кераміки у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва[2]. Його викладачами були Микола Скибінський, Зеновій Флінта[1]. Дипломна робота — декоративні пласти «Людина і природа» (керівник Зенон Флінта, оцінка — відмінно)[3].
З 1975 року викладав на кафедрі художньої кераміки у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва; доцент з 1993 року; з 2006 року — професор. З 2004 року завідував кафедрою художнього металу Львівської національної академії мистецтв[2]. Живе у Львові, в будинку на вулиці Зимовій, № 18[1].
Творчість ред.
Працює в галузі декоративної та монументальної кераміки, а також у галузі графіки та малярства. Серед робіт[2]:
- «Людські творіння» (1970-ті);
- «Сім'я» (1970-ті);
- «Катастрофа землі» (1970-ті);
- «Відлуння плачу» (1970-ті);
- «Оплакування» (1974);
- «Григорій Сковорода» (1973);
- «Моїсей» (1980);
- «Хмарка» (1980);
- «Жіночий торс» (1980);
- «День і ніч» (1988);
- «Роздуми Христа» (1995);
- «Довбуш» (1998);
- «Ворони» (2003);
- «Купол каплиці Боїмів» (2007);
- «Блудний син» (2007);
- «Христос іде по воді» (2007).
Учасник обласних, зональних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок. Упродовж 1988—2016 років організував 12 персональних виставок кераміки, графіки, малярства[2].
Твори художника знаходяться в музеях Львова та Києва, приватних колекціях в Україні та за кордоном[2].