Вікіпедія

Іван Ілліч

Іван Ілліч (нім. Ivan Illich; 4 вересня 1926, Відень — 2 грудня 2002, Бремен) — австрійський філософ і соціальний критик хорватського походження, що дотримувався лівих поглядів.

Іван Ілліч
Народився 4 вересня 1926(1926-09-04)[1][2][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка[4]
Помер 2 грудня 2002(2002-12-02)[1][2][…] (76 років)
Бремен, Німеччина
·рак головного мозку[d]
Країна  Австрія
 США
Діяльність католицький священник, історик, педагог, філософ, літературний критик, антрополог, письменник
Галузь політична екологія і індустріяльне суспільство
Alma mater Флорентійський університет, Папський Григоріанський університет і Зальцбурзький університет
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов німецька[5], французька, італійська, іспанська, хорватська, англійська[1], давньогрецька, латина, португальська і гінді
Заклад Університет штату Пенсильванія, Піари і Pontifical Catholic University of Puerto Ricod
Напрямок антизростання і енвайронменталізм
Magnum opus Deschooling Societyd і Tools for Convivialityd
Конфесія католицтво
Нагороди
Сайт ivanillich.org.mx

Біографія ред.

Вивчав кристалографію і гістологію в університеті Флоренції. З 1942 по 1946 рік навчався теології і філософії у Ватикані. Потім служив священником у Нью-Йорку. Працював в Пуерто-Рико. У 1961 році заснував Центр міжкультурної комунікації в Куернаваці, Мексика. Центр займався підготовкою американських місіонерів для роботи в Латинській Америці.

Через десять років наростаючий радикалізм досліджень Центру викликав невдоволення Ватикану і перший в 1976 році припинив своє існування. Ілліч склав з себе сан наприкінці шістдесятих.

Починаючи з вісімдесятих років Ілліч багато подорожував, розділяючи свій час між США, Німеччиною і Мексикою, та викладав в Пенсільванському університеті і Бременському університеті.

У своїх численних книгах критикував різні сторони індустріального суспільства. Бачив небезпеку в узурпації людських цінностей і знання різними фахівцями та експертами. На зміну безпосереднього потягу людини до задоволення своїх нечисленних і базових потреб прийшла вимога відповідати встановленим зразкам споживання. Контролюється і нав'язується не тільки те, що ти хочеш, але і як ти це отримаєш.

Ілліч знаходив приклади подібних відносин і розподілу влади в освіті, медицині, енергоспоживанні та гендерній системі.

Його погляди розділяли такі люди як теоретик освіти Пауло Фрейре і кримінолог Нільс Крісті.

Бібліографія ред.

  • Иван Иллич. Звільнення від шкіл. Пропорційність і сучасний світ = Deschooling Society (1971). — М., 2006. — 160 с. — (Образование: мировой бестселлер) — 5 000 прим. — ISBN 5-09-014074-х.[6][7]
  • Немезида медицины / Medical Nemesis (1975)
  • H2O и воды забвения (2000) / H2O and the Waters of Forgetfulness (1985)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Cooley A. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118555456 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ О книге на сайте издательства «Просвещение». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 8 січня 2016.
  7. ↑ Анонс серии «Образование: мировой бестселлер». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 січня 2016.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про особу Австрії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Ілліч&oldid=39707520