Треш-ме́тал або просто треш (англ. thrash metal, від to thrash — бити, молотити, тарабанити) — екстремальний піджанр важкого металу, характерний швидким темпом та загальною атмосферою агресії, котрий виник у першій половині 1980-х років. У композиціях, як правило, застосовуються швидкі ударні ритми та гітарні рифи низької частоти. Тексти пісень переважно несуть у собі тематику соціальних антагонізмів чи окультизму.

Треш-метал
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярністьсередина 1980-х
Похідні жанридез-метал, блек-метал, грув-метал
Піджанри
кросовер-треш, грайндкор, металкор

Треш сформовано в результаті об'єднання швидких ударних хардкор-панку з подвійними бас-барабанами і складністю виконання NWOBHM. Жанр виник частково як негативна реакція на традиційний глем — менш агресивний, підпопсовий піджанр. Треш-метал став джерелом натхнення для дезу та блеку.

«Велику четвірку» засновників склали американські гурти — Anthrax, Megadeth, Metallica та Slayer.

Виникнення

ред.

Термін «треш-метал» вперше був використаний у тижневику Kerrang! щодо пісні Anthrax «Metal Thrashing Mad». Певна заслуга у формуванні трешу початку 80-х належала колективу Metallica — їхній твір «Kill 'Em All» виданий в 1983 році окремими оглядачами вважався першим трешовим альбомом.

У початку-середині 80-х з'явилося чимало треш-гуртів і за межами США — від канадського Annihilator і бразильського Sepultura до німецьких Kreator, Destruction і Sodom.

Американці не змогли, та й не намагалися повністю відтворити досить відточене звучання британських металістів. Вони привнесли у звучання неабияку долю незавершеності, брутальності й люті. Для трешу характерні жорсткі, лапідарні рифи басу і ритму. Темп коливається від помірно-швидкого до швидкого. Типовою ознакою стилю є інтенсивне басово-гітарне тремоло (як правило, по напівпритиснутих струнах, що дає багато шумових призвуків) і ритмічний унісон з кулеметними чергами двох бочок (звідси, власне і назва стилю: від англійського to thrash — бити, молотити, тарабанити). Лінії вокалу нерідко дисонують з інструментальною фактурою. При цьому в треші, нехай навіть як контрастні «вставки», нерідко зустрічаються запозичення класичної музики (наприклад перебори напівакустичної гітари і «барокові» гітарні соло Metallica і Megadeth), так само як і більш глибокі приклади перетворення принципів симфонічної драматургії.

Його значення велике й сьогодні, хоча корифеї напрямку в 1990-х намагалися звернути з обраного шляху (Metallica — у бік полегшення, декоративності звуку, Megadeth — до електронних експериментів). Творчість Sodom стала перехідним щаблем від трешу до дезу, а Sepultura до груву.

Піджанри

ред.
  • Технічний треш-метал — треш-метал з впливом класичної музики, авангардної музики, прогресивного року, джазу. Наяйскравіші представники: Coroner, Annihilator, Toxik, Voivod.
  • Ґрув-метал або пост-треш — має інтенсивність і звук треш-металу, але зіграний в середному темпі, причому більшість гуртів роблять лише випадкові набіги на швидкий темп, але з початку 1990-х він почав віддавати перевагу звучанню, більш похідному від дез-металу.
  • Кросовер-треш — треш-метал із сильнішими елементами панку, його загальне звучання має більший вплив панку, ніж традиційний треш-метал, але містить більше елементів важкого металу, ніж хардкор-панк і трешкор.

Регіональні сцени

ред.

Як і для багатьох інших музичних напрямків, для треш-металу також можна виділити окремі регіони поширення даного стилю, де його звучання набуває особливих, притаманних тільки даному регіону характерних рис.

Посилання

ред.