Відкрити головне меню

Традиційний хеві-метал[1][2][3], також гевіметал[4], або класичний метал[5] (англ. Traditional heavy metal) — основоположний жанр важкого металу до часу, відколи він поділився на різноманітні жанри та стилі. Поступово, пройшовши етап становлення (так званий Hard and Heavy), сформувався з гардроку в кінці 1960-х- на початку 70-х років переважно у Великій Британії.[6]

Характеристика музикиРедагувати

Музикознавці загалом сходяться на думці щодо подібності між хард-роком і важким металом, з тією особливістю, що важкий метал більше віддаляється від оригінальних блюзових коренів тяжкого року[7]. Згідно з цим поглядом, традиційний хеві-метал можна охарактеризувати середніми та швидкими акордами, ударними басами, подовженими сольними партіями гітари, чистим вокалом, що переходить у високі ноти, урочистими хоральними вставками. Одним з новаторських прийомів було використання двох соло-гітар, запроваджене групами Thin Lizzy, Scorpions[8] та Judas Priest.[9].

Тематика текстівРедагувати

Популярність тематики традиційного важкого металу була започаткована групою Judas Priest[джерело?].

Традиційні «хеві-металічні» групи — як Black Sabbath і багато послідовників, натхненних їхнім стилем, за свідченням дослідників Девіда Гетча та Стівена Мілворда, «у своїх текстах поринули в тяжкі та депресивні матерії настільки глибоко, як іще ніхто і ніколи в історії поп-музики». Вони наводять приклад другого сабатівського альобому Paranoid (1970), до якого увійшли пісні, «у яких оспівувались особистісні травми ('Paranoid' та 'Fairies Wear Boots') та описувались жахливі побічні наслідки зловживання медпрепаратами, а також ширші суспільні проблеми[10].» Також у піснях групи Black Sabbath «Електричний похорон», групи Iron Maiden «За дві хвилини до півночі» та Оззі Осборна «Вбивця гігантів» оспівувалась популярна тема ядерного апокаліпсису.

Стиль і модаРедагувати

 
Black Sabbath в 1970 році
 
Загримовані виконавці групи Kiss на концерті у 2004

Класичним є шкіряно-джинсове вбрання. Для окремих груп визначальною частиною хеві-металічного образу був шокуючий вигляд і зовнішній стиль. Окрім характерного звучання та текстів пісень імідж і впізнаваність групи підкріплювались дизайном обкладинок музичних альбомів, логотипами, оформленням сцени, одягом, дизайном інструментів і відеокліпами[11].

На думку окремих оглядачів довге волосся вважалося найбільш характерною рисою належності до «металічної» моди[12]. Ця патлата частина запозичила його з субкультури hippie, у 1980-х — 1990-х роках довге волосся «металістів» символізувало собою «ненависть, страх і розчарування покоління, яке, так виглядало, ніколи не чулось прийнятим у суспільстві». Довге волосся давало сповідникам металу «силу, якої вони потребували, щоб повстати проти всього і ні проти чого конкретного»[13]

Класичною уніформою фанів хеві-металу були вигорілі, протерті або порвані blue jeans, чорна майка, важкі черевики, джинсова або чорна шкіряна куртка. Чорна майка звичайно оздоблена логотипом або зображенням кумирів[14]. У 1980-х на стилістику і моду традиційного хеві-металу мали вплив різні чинники — від панку та готики і до горорів, популярних у той періоод[15]. Багато хто з виконавців хеві-металу у 70-х і 80-х використоовували інструменти диких форм і кольорів для підкреслення свого сценічного образу[16][17].

ПриміткиРедагувати

  1. Словники України, версія 3.2: словозміна, синонімія, фразеологія / В. А. Широков, та ін. — К.: Довіра, Український мовно-інформаційний фонд, 2001—2017
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — С. 1559
  3. Словник-довідник музичних термінів за книгами Ю. Є. Юцевича
  4. Витяг із протоколу No 6 засідання погоджувальної комісії з проблемних питань українського слововживання, словотворення та написання слів від 23.03.11 р.//Українська мова, 2011, No 2. — С. 141.
  5. Ian Christe, The Sound of the Beast: The Complete Headbanging History of Heavy Metal, Flammarion,2007, p. 91, ISBN 978-2-08-068797-5
  6. *Weinstein, Deena (1991). Heavy Metal: A Cultural Sociology. Lexington. ISBN 0-669-21837-5. Revised edition: (2000). Heavy Metal: The Music and its Culture. Da Capo. ISBN 0-306-80970-2, p. 14
  7. Cope, Andrew C. (2011). Black Sabbath and the rise of heavy metal music. Ashgate. ISBN 0-7546-6881-9. 
  8. GUITAR Magazine (January 1994) interview reprint. Архів оригіналу за 9 жовтень 2011. Процитовано 25 липень 2017. 
  9. The Rolling Stone Encyclopedia of Rock & Roll excerpt
  10. Hatch, David and Millward, Stephen (1989). From Blues to Rock: An Analytical History of Pop Music. Manchester University Press. p. 167. ISBN 0-7190-2349-1.
  11. Weinstein, Deena. Heavy Metal: The Music and its Culture. — Da Capo, 2000. ISBN 0-306-80970-2. — P. 27
  12. Weinstein (2000), p. 129
  13. Rahman, Nader. «Hair Today Gone Tomorrow» Архівовано December 6, 2007, у Wayback Machine.. Star Weekend Magazine, July 28, 2006. Retrieved on November 20, 2007.
  14. Weinstein (2000), p. 127
  15. Pospiszyl, Tomáš. «Heavy Metal». Umelec, January 2001. Retrieved on November 20, 2007. Архівовано June 3, 2008, у Wayback Machine.
  16. Thompson (2007), p. 135
  17. Blush, Steven (November 11, 2007). American Hair Metal - Excerpts: Selected Images and Quotes. Feral House. Архів оригіналу за November 11, 2007. Процитовано November 25, 2007. 

.