Кропив'янка піренейська
| Кропив'янка піренейська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець пірейської кропив'янки (острів Гран-Канарія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Curruca conspicillata (Temminck, 1820) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Sylvia conspicillata Temminck, 1820 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кропи́в'янка піренейська[2] (Curruca conspicillata) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae). Мешкає в Середземномор'ї.
Опис ред.
,_Fuerteventura_(40758233564).jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 12-13 см, розмах крил 13,5-17 см, вага 7,8-13,1 г. Загалом піренейські кропив'янки є схожі на сіру кропив'янку, однак є меншими і струкнішими, голови у них пропорційно більші, крила коротші, а дзьоб більш вузький. У самців голова сіра, обличчя і скроні чорнуваті, горло і щоки білі. Навколо очей білі кільця. Спина сірувато-коричнева, груди рожевувато-сірі, більш темні, ніж у сірої кропив'янки. Крила у самців і самиць більш рівномірно рудувато-коричневі. У самиць голова більш коричева, ніж у самиць сірої кропив'янки. Лапи піщано-коричневі.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- C. c. conspicillata (Temminck, 1820) — Південна Європа (Піренейський півострів, Південна Франція, Апеннінський півострів), острови Західного і Центрального Середземномор'я (Балеарські острови, Корсика, Сардинія, Сицилія, Мальта), Магриб (від Мавританії до Киренаїки), також Кіпр, Південна Туреччина, Левант (від Сирії до північного Синаю);
- C. c. orbitalis (Wahlberg, 1854) — Мадейра, Канарські острови і острови Зеленого мису.
Поширення і екологія ред.
Піренейські кропив'янки гніздяться в Південній Європі, Північній Африці, на Близькому Сході і островах Макаронезії. Європейські популяції взимку мігрують до Африки, досягаючи Сенегалу і Нігеру, частина близькосхідних популяцій мігрує в Єгипет. Африканські популяції, частина сицилійських, мальтійських, кіпрських популяцій і деяких іберійських популяцій переважно не мігрують. Піренейські кропив'янки живуть в чагарникових заростях, віддаючи перевагу найбільш низькорослим і розрідженим, характерним для гариги, солончаків і напівпустель. Вони часто заселяють місцевість, що відновлюється після пожежі, і можуть заселяти такі середовища через рік після пожежі. На атлантичних островах представники підвиду C. c. orbitalis зустрічаються у більш широкому діапазоні середовищ, від чагарників до полів і плантацій.
Піренейські кропив'янки живляться переважно дрібними безхребетними. личинками і яйцями комах, іноді під час негніздового періоду також ягодами і нектаром. На більшій частині ареалу гніздяться з лютого по червень, на островах Макаронезії протягом всього року, за винятком червня і липня. Пара птахів будує глибоке, чашоподібне гніздо, яке робиться з трави, стебел і листя, встелється м'яким рослинним пухом, тонкими корінцями і шерстю, розміщується в чагарниках, на висоті до 60 см над землею. Самці іноді будують фальшиві гнізда. В кладці від 3 до 5 яєць.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, глобальна популяція піренейських кропив'янок становить від 948 до 2575 тисяч дорослих птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Curruca conspicillata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |