Сліпак східний
Сліпак східний, або звичайний (Spalax microphthalmus) — вид ссавців із роду сліпак (Spalax) родини сліпакових (Spalacidae) ряду мишоподібних (Muriformes). Це землекоп середніх розмірів (24–31 см завдовжки, вагою 570–700 грам), з низкою яскравих пристосувань до підземного рийного способу життя: зменшені й прикриті шкіряною мембраною очима, суттєво розвиненими різцями, що призначені для риття, редукованим хвостом. Харчується підземними частинами рослин (цибулини, бульби, кореневища), а також різними безхребетними (переважно комахами та їхніми личинками), характерна також копрофагія.
| Сліпак східний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Сліпакові (Spalacidae) |
| Рід: | Сліпак (Spalax) |
| Вид: | Сліпак східний (S. microphthalmus)
|
| Біноміальна назва | |
| Spalax microphthalmus | |
| Синоніми | |
| |
Назва і таксономія
ред.Місцеве населення найчастіше називає вид «сліпцем» або «кротом» (молодь, дачники) або «зінським щеням» (старші сільські люди). Означення «звичайний» раніше поширювали на багатьох сліпаків, у тому числі й на подільського і фактично застосовувалося для позначення надвиду, а не виду. Для уникнення суперечностей вид Spalax microphthalmus іменують «сліпаком східним»[1]. В англ. і фр. працях XVIII–XIX ст. вид, можливо включно зі Spalax zemni, називали Zemni[2].
Екологія, стан популяцій
ред.
Місцями вид завдає значної шкоди городині, особливо, посадкам картоплі, тож місцеве населення змушене збирати врожай до часу його визрівання.
Один з найчисленніших видів гризунів-землериїв Європи. Найпотужніші популяції збереглися на сході України, в Донецько-Донських степах і далі на схід до Волги.
Охорона
ред.На більшій частині ареалу стан природних популяцій сліпака східного залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид». Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому сліпак піщаний занесений до Європейського Червоного списку (охоронна категорія: невизначений вид). Наразі жодних заходів щодо збереження не вживається, однак цей вид зустрічається на кількох природно-заповідних територіях, включаючи Український степовий природний заповідник, Луганський природний заповідник, Центрально-Чорноземний природний заповідник та інші.[3][4]
Примітки
ред.- ↑ Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Том 10. — С. 5–30.
- ↑ Jones, T.R. Mammalia: A Popular Introduction to Natural History. — London : F. Warne, 1873. — С. 245–247.
- ↑ Сліпак східний у Червоному списку МСОП
- ↑ Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 27). — ISBN 978-966-7830-13-5
Джерела
ред.- Коробченко М., Загороднюк І. Таксономія та рівні диференціації сліпаків (Spalacidae) фауни України і суміжних країн // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2009. — Вип. 26. — С. 13-26. pdf >>>
- Решетник Е. Г. Матеріали до вивчення систематики, географічного поширення та екології сліпаків (Spalacinae) УРСР // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 1941. — № 24. — С. 23-95.
- Топачевский В. А. Слепышовые (Spalacidae). — Ленинград: Наука, 1969. — 248 с. — (Фауна СССР. Том 3. Млекопитающие. Вып. 3).
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |