Вікіпедія

Сорго

рід рослин з Африки, що широко культивуються в тропічному поясі
(Перенаправлено з Sorghum)

Со́рго (Sorghum) — рід одно- та багаторічних рослин родини тонконогових (Poaceae), що охоплює до 50 дикорослих і культурних видів, поширених переважно у тропічних і субтропічних країнах, з яких кілька видів культивуються людиною. Економічно найважливіший вид — звичайне або цукрове сорго (Sorghum bicolor), зерно якого використовують для споживання, на фураж та для переробки на мелясу, крохмаль (74 %[1]) і спирт. Ця рослина широко вирощується в Азії (в південно-західній частині), Африці (екваторіальна й південна), Південній і Північній Америці, Європі (на півдні континенту), Австралії.

Сорго
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Надтриба: Andropogonodae
Триба: Andropogoneae
Підтриба: Saccharinae
Рід: Сорго (Sorghum)
Moench, 1794
Види

Близько 30, див. текст

Вікісховище: Sorghum

Біологічний опис

ред.

За зовнішнім виглядом сорго нагадує кукурудзу. Коренева система потужна, проникає на глибину 2-2,5 м. Стебло прямостояче, заввишки від 0,5 (карликові форми) до 7 м (тропічні форми), сухе при дозріванні (у більшості сортів зернового і віничного сорго) або соковите (у цукрового сорго). Рослини зернового сорго розвивають кілька стебел. Листкова пластинка ланцетоподібна з гострими краями. Суцвіття — прямостояча, розлога, поникла або зігнута волоть завдовжки 10-70 см (інколи більше). Зерно звичайно овальної або яйцеподібної форми, плівчасте або голе, білого, рожевого, червоного, жовтого забарвлення; маса 1000 зерен 5-32 г. Сорго відрізняється легкою пристосованістю до ґрунтових і кліматичних умов, теплолюбне, посухостійке, добре переносить підвищену концентрацію солей в ґрунті.

Історія вирощування

ред.

Батьківщина сорго — Екваторіальна або Північно-Східна Африка. Похідними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно було завезено в інші країни. У Індії сорго вирощують з 3-го тисячоліття до нашої ери, у Китаї та Єгипті — з 2-го тис. до н. е. В Європу культура була завезена в XV столітті, до Америки в XVII столітті. Сорго відвіку вирощують в Центральній Азії. На півдні Східної Європи — з XIX століття.

Класифікація

ред.


Використання

ред.

Сорго — хлібна, технічна і кормова рослина. Зерно містить 61-68 % крохмалю, 7,8-16,7 % білка, 1,7-6,5 % жиру. З нього виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль та інше. Із стебел цукрового сорго (містить до 18 % цукру) отримують патоку (сорговий мед). Зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі. Солома використовується як сировина для виробництва паперу, картону, плетених виробів, віників, нею вкривають дахи, використовують на паливо, для загорож. З сухих стебел деяких видів отримують червону фарбу для обробки шкір. Треба зважати на те, що молоді рослини багатьох видів сорго отруйні.

Технологія вирощування

ред.

Культивуються найпоширеніші види: звичайне сорго (S. vulgare), джугара (S. sernuum), дурра (S. durra), гаолян (S. japonicum), кафрське сорго (S. caffrorum), хвостате сорго (S. caudatum), дохна (S. dochna), зернове сорго (S. bicolor), цукрове сорго (S. saccharatum), віничне або волотисте сорго (S. technicum), суданська трава (S. sudanense). До роду сорго відносяться також гумай (S. halepense) — смітна і кормова рослина. Широко поширені гібриди звичайного сорго з гумаем і суданською травою.

Починаючи з березня в Україні проводиться ранньовесняне боронування під посів сорго з метою закриття вологи. У квітні, з появою сходів багаторічних бур'янів, поле оброблюється гербіцидами (Ураган Форте 2,5 л/га, наприклад). За прогрівання ґрунту до температури +14 °C на глибину до 10 см проводять передпосівну культивацію[2] на глибину 5—7 см задля утворення «насіннєвого ложа», розрихлення верхнього шару ґрунту, знищення пагонів однорічних бур'янів. Сорго — просапна культура. Використовується в пожнивних, поукосних і змішаних посівах. Чутлива на внесення добрива (90-120 кг/га NPK), цукрове сорго — на гній (40 мл/га).

Посів проводять на глибину 3,5 см (максимально до 7 см на легких ґрунтах) у вологий ґрунт. Дотримуються щільності посіву 160—200 тис. насінин на гектар (для отримання кінцевої щільності 120 тис./га). Ширина міжрядь залежить від використаної техніки — 21-70 см. В той же день проводять обприскування ґрунтовими гербіцидами (Примекстра Голд 3,5 л/га,) для боротьби зі злаковими однорічними та дводольними однорічними бур'янами[3]. Боронування середніми боронами проводять з метою заробки гербіцидів у землю та розрихлення верхнього шару для закриття вологи. На 3-7-й день проводять повторне боронування легкими або пружинними боронами для знищення кірки на поверхні ґрунту (закриття вологи) та боротьби зі сходами бур'янів.

Спосіб посіву: широкорядний (міжряддя 60-70 см). На 1 га розміщують 40-120 тис. рослин. Збирають сорго на зерно у фазі його повної стиглості, на силос — в період воскової стиглості, на зелений корм — на початку викидання волоті.

Шкідники: попелиці, дротяники, совки та стебловий метелик; хвороби — тверда і летюча сажка, стеблова гниль, коренева гниль, бактеріози та ін.

Світове виробництво

ред.
Світове виробництво сорго[4] тис. тонн
Країни 1973 1985 1995 2005
  США 20 900 28 456 11 650 9 848
  Нігерія 4 000 4 911 6 997 8 028
  Індія 4 500 10 197 9 327 8 000
  Мексика 6 597 4 170 6 300
  Аргентина 6 200 1 649 2 900
  Судан 3 597 2 450 2 600
  КНР 5 696 4 854 2 593
  Ефіопія  — 1 141 1 800
  Австралія 1 369 1 273 1 748
  Бразилія 268 277 1 530

Сорго в Україні

ред.

В Україні — 5 видів, з них культивуються 4, переважно в південних частинах країни. Джугару й цукрове сорго вирощують на невеличких площах у степу. Урожайність 25—30 ц/га, зеленої маси — 300—400 ц/га.

Важливі сорти та гібриди в степовій зоні України: Українське 107, Кубанське червоне 1677, Генічеське 1, гібрид Степовий 5, гібрид Кормовий 5, Оранжеве 160.

Нутриціологічна цінність

ред.

Усі види сорго містять фенольні кислоти, а більшість містить флавоноїди. Зерна сорго є одним із найбільших харчових джерел флавоноїду проантоціанідину. Загальний вміст фенолу (як у фенольних кислотах, так і у флавоноїдах) корелює з антиоксидантною активністю. Антиоксидантна активність висока у сорго з темним перикарпієм і пігментованим насінником. Антиоксидантна активність сорго може пояснити зниження захворюваності на деякі види раку серед популяцій, які споживають сорго.[5][6]

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  2. ↑ При використання сівалок «прямого типу» (Kinze) дана операція не проводиться.
  3. ↑ Обов'язковою є обробка насіння сорго антидотом (Концепт ІІІ).
  4. ↑ FAOSTAT[недоступне посилання]
  5. ↑ Dykes, Linda; Rooney, Lloyd W. (1 листопада 2006). Sorghum and millet phenols and antioxidants. Journal of Cereal Science (англ.). Т. 44, № 3. с. 236—251. doi:10.1016/j.jcs.2006.06.007. ISSN 0733-5210. Процитовано 30 квітня 2023.
  6. ↑ Luca, Simon Vlad; Macovei, Irina; Bujor, Alexandra; Miron, Anca; Skalicka-Woźniak, Krystyna; Aprotosoaie, Ana Clara; Trifan, Adriana (21 лютого 2020). Bioactivity of dietary polyphenols: The role of metabolites. Critical Reviews in Food Science and Nutrition. Т. 60, № 4. с. 626—659. doi:10.1080/10408398.2018.1546669. ISSN 1040-8398. PMID 30614249. Процитовано 30 квітня 2023.

Література

ред.
  • Адаптивні технології вирощування круп'яних культур : [колект. монографія : у 2 ч.] / за ред. д-рів с.-г. наук С. П. Полторецького і В. Я. Білоножка. - Умань : Сочінський М. М. [вид.], 2018.
    • Ч. 2 : Сорго і сориз / С. П. Полторецький [та ін.]. - 2018. - 156 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 143-156. - 300 прим. - ISBN 978-966-304-277-0
  • Атлас морфологічних ознак сорго двокольорового Sorghum bicolor L. – К.: Український інститут експертизи сортів рослин, 2017. – 37 с.
  • Енергетичні рослини в Україні / В. М. Скорий. - К. : Аграр Медіа Груп ; К. : [Фенікс], 2009. - 224 с.: іл. - Бібліогр.: с. 223. - ISBN 978-966-651-749-7
  • Соргові культури : Моногр. / Л. Х. Макаров; Ін-т земл-ва півд. регіону УААН. - Херсон : Айлант, 2006. - 263 c. - Бібліогр.: 293 назв.
  • Сорго : практ. рек. / Держ. установа "Ін-т сіл. госп-ва степ. зони Нац. акад. аграр. наук України", Поділ. держ. аграр.-техн. ун-т ; [підгот.: Б. В. Дзюбецький, О. В. Яланський, Кух М. В.]. - Кам'янець-Подільський : Сисин Я. І. : Абетка, 2014. - 95 с. : табл. - Бібліогр.: с. 92-94. - 100 прим. - ISBN 978-617-7052-18-9

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сорго
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сорго&oldid=43338261