Попелиці
Aphids1533.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Sternorrhyncha
Надродина: Попелиці (Aphidoidea)
Родини
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aphidoidea
EOL logo.svg EOL: 551
ITIS logo.svg ITIS: 109190
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 33385
Fossilworks: 181510

Попелиці, тлі або тлеві (Aphidoidea) — надродина маленьких рослиноїдних комах. Довжина тіла становлять від 1 до 10 мм. Відомо приблизно 4 тисячі видів попелиць, що класифіковані по 10 родинах, з них близько 250 видів є небезпечними шкідниками сількогосподарських та садових культур.

Попелиці належать до однієї з найбільших груп комах, ротовий апарат яких — хоботок колючо-смоктального типу. З його допомогою комахи проколюють навіть тверді рослинні покриви і дістаються до поживного соку, яким вони й живляться.

Численні види напівтвердокрилих живляться тваринною їжею і проколюють покриви тіла тварин і людей, проте, на відміну від них, попелиці рослиноїдні. Хоботок попелиці складається з 4 «стилетів», захованих у «піхвах». Середній «стилет» утворює 2 канали: по одному з них витікає слина, через інший вбирається рідка їжа — рослинні соки. Попелиці своїм хоботком протикають верхній шар рослин і смокчуть їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення. Надлишок цукру неперетравленим виводиться назовні і споживається мурахами. Багато попелиць викликають хворобливі зміни тих частин рослин, на яких вони перебувають.

Попелиці здатні розмножуватися нестатево — шляхом партеногенезу, коли незапліднені яйця розвиваються в тілі матері, і молодь з'являється у вигляді мініатюрних копій батьківської особи. При перенаселенні чи інших несприятливих обставинах попелиці можуть відкладати яйця, з яких розвиваються крилаті самці і самки, що розселяються на нові місця.[1]

Вагомий внесок у всебічне вивчення попелиць зробили українські ентомологи Віра Мамонтова, Марія Божко, Микола Теленга і Микола Дядечко, Микола Курдюмов.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Введение в биологию / П.Кемп, К.Армс. — М.: Мир, 1988. — С. 210.

ЛітератураРедагувати

  • Мамонтова В. А. 1953. Тли сельскохозяйственных культур правобережной лесостепи УССР. — Киев, Изд. АН УССР. 72 с.
  • Мамонтова В. А. 1955. Дендрофильные тли Украины. — Киев, Изд. АН УССР. 92 с.
  • Мамонтова В. А. 1959. Злакові попелиці України. — Київ, Вид. АН УРСР. 94 с.
  • Мамонтова В. А. 1972. Фауна України. Т. 20, Вип. 7. Попелиці-ляхніди. — Київ: Наукова думка. 229 с.
  • Мамонтова В. А. 2008. Эволюция, филогенез, система тлей семейства Ляхнид (Homoptera, Aphididae). — Киев: Наукова думка. 208 с.
  • Мамонтова В. А. 2012. Тли семейства Ляхнид (Homoptera, Aphidoidea, Lachnidae) фауны Восточной Европы и сопредельных территорий. — Киев: Наукова думка. 256 c.
  • Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд, доп. — Днепропетровск: Промінь, 1990, с. 112—120. — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm