Колібрі-крихітка вогнистий
| Колібрі-крихітка вогнистий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець вогнистого колібрі-крихітки
.jpg) Самиця вогнистого колібрі-крихітки
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Selasphorus rufus (Gmelin, JF, 1788)[2][3][4] | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду гніздування зимування | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus rufus J. F. Gmelin, 1788 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-кри́хітка вогнистий[5] (Selasphorus rufus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[6]. Мешкає в Північній Америці.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 7-9 см, розмах крил 11 см, вага 2-5 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самиці є дещо більшими за самців. Вони мають переважно охристо-руде забарвлення, на горлі у них блискуча оранжево-червона пляма, груди і гузка у них білі. Хвіст рудий, стернові пера мають чорні кінчики. Дзьоб відносно довгий, вузький, прямий, чорний. За очима білі плямки. У деяких самців на спині або тімені є кілька бронзово-зелених пір'їн. Дзьоб довгий, прямий, чорний.
У самиць верхня частина тіла переважно зелена, груди білі, решта нижньої частини тіла блідо-рудувато-охриста, на горлі є кілька блискучих оранжевих пір'їн. Хвіст біля основи рудий, посередині зеленуватий, на кінці його є темна смуга, кінчики стернових пер заокруглені, білі. Самиці і молоді самці вогнистих колібрі-крихіток є дуже схожими на каліфорнійських колібрі-крихіток і відрізнити їх в природі майже неможливо без детального огляду[7].
Поширення і екологія ред.
Вогнисті колібрі-крихітки гніздяться на заході Північної Америки, від південно-східної Аляски і Юкона до північної Каліфорнії. Типовою місцевістю виду є узбережжя протоки Нутка[en] на заході острова Ванкувер в Канаді[8]. Міграція на південь починається дуже рано. Вони можуть зупинитися на півдорозі і провести літо в Скелястих горах, живлячись нектаром польових квітів — в такому випадку птахи агресивно захоплюють кормові території і захищають їх. Зиму птахи проводять в штаті Герреро на південному заході Мексики або на субтропічному узбережжі Мексиканської затоки[9]. Повернення вогнистих колібрі-крихіток на північ відбувається вздовж Тихоокеанського пролітного шляху[en] і може бути скоординоване за часом з першим цвітінням на початку травня, а також з доступністю комах як їжі. Вогнисті колібрі-крихітки живуть в різноманітних природних середовищах — від зрілих хвойних лісів і вторинних заростей до парків і садів. Під час негніздового періоду вони зустрічаються в чагарникових заростях і в мішаних сосново-дубово-ялівцевих лісах.
Вогнисті колібрі-крихітки гніздяться найпівнічніше за усіх представників родини колібрієвих (61° пн. ш.)[10]. Відстань, на яку ці птахи мігрують, може становити 10000 км. Якщо зіставити цю відстань з розмірами самого птаха, то виходить, що вогнисті колібрі-крихітки здійснюють найдовшу міграцію серед усіх птахів світу. При довжині тіла дещо більше трьох дюймів ці птахи долають 6 275 кілометрів в одну сторону від Аляски до Мексики, що становить приблизно 78 470 000 довжин тіла. Для порівняння, полярний крячок (Sterna paradisaea) довжиною 13 дюймів мігрує з Арктики до Антарктики, долаючи при цьому 11 185 кілометрів, або 51 430 000 довжин тіла, що становить лише 65 % від переміщення вогнистого колібрі-крихітки[11].
Іноді бродячі птахи перетинають Північне полярне коло і були зафіксовані на острові Ратманова, а також на острові Врангеля і на Чукотці в Росії. Таким чином вогнисті колібрі-крихітки є єдиними з усіх колібрієвих, що були зафіксовані поза Америкою[12].
Поведінка ред.
Вогнисті колібрі-крихітки живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, використовуючи свій довгий, трубкоподібний язик, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Іноді вони також п'ють сік дерев, використовуюючи отвори, зроблені дятлами-смоктунами і відвідують годівниці для колібрі. Самці агресивно захищають кормові території.
Сезон розмноження у вогнистих колібрі-крихіток триває з квітня по липень, причому більшість парувань відбувається у травні. Самці паруються з багатьма самицями. Вони виконують демонстраційні польоти, зависаються на висоті від 20 до 45 м над землею перед самицями, потім опускаються на кілька сантиметрів, після чого знову взлітають. Під час цього польоту частота їх дзижчачих помахів крил є особливо високою і становить 200 помахів за секунду. Самиці виказують прихильність, демонструючи білий кінчик хвоста, після чого відбувається парування, яке триває лише 3-5 секунд. У насиджування яєць або догляді за потомством самці не беруть жодної участі.
Самиці будують відкриті, чашоподібні гнізда, які розміщуються в чагарниках або на хвойних деревах. Вони робляться з моху, листя і лишайників, скріплених за допомогою павутиння. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 12-14 днів, пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вогнистих колібрі-крихіток становить приблизно 22 мільйони птахів. Темпи скорочення популяції становлять 2,1% за рік або 19% за 10 років. Їм може загрожувати знищення природного середовища і зміна клімату, однак точна причина скорочення популяції є нез'ясованою.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Selasphorus rufus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 жовтня 2022
- ↑ Latham, John (1782). A General Synopsis of Birds. Т. 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 785, Plate 35.
- ↑ Pennant, Thomas (1785). Arctic Zoology. Т. 2. London, United Kingdom: Printed by Henry Hughs. с. 290.
- ↑ Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 497.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Pyle, Peter (1997). Identification Guide to North American Birds, Part I: Columbidae to Ploceidae. Steve N. G. Howell, Siobhan Ruck, Institute for Bird Populations, Point Reyes Bird Observatory. Bolinas, Calif.: Slate Creek Press. ISBN 0-9618940-2-4. OCLC 38593534.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 141.
- ↑ Connor J (15 жовтня 2010). Not All Sweetness and Light. Cornell University, Laboratory of Ornithology, Allaboutbirds.org, Ithaca, NY. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 24 січня 2011.
- ↑ Schuchmann K. L., Bonan A. Hummingbirds (Trochilidae).
- ↑ Rufous Hummingbird Migration: Temperature, Patterns and Timing. Journey North. University of Wisconsin-Madison Arboretum. Процитовано 18 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Коблик Е. А. Семейство колибри — Trochilidae // Разнообразие птиц (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ). — М. : Издательство МГУ, 2001. — Т. 3. — 360 с. — 400 прим. — ISBN 5-211-04072-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |