Вікіпедія

Royal Air Maroc

Royal Air Maroc (араб. الخطوط الملكية المغربية‎) — національний перевізник цивільної авіації Марокко. Заснована в 1957 році і є найбільшою марокканської авіакомпанією. Базується в колишньому аеропорту Касабланка-Анфа і здійснює власні рейси за 80 напрямами, 22 з яких в Африці. Член IATA та ICAO.

Royal Air Maroc
ІАТА
AT 		ІКАО
RAM 		Позивний
ROYAL AIR MAROC
Тип авіакомпанія
Дата заснування 18 червня 1957[1]
Хаби Касабланка (аеропорт)
Материнська компанія Groupe Royal Air Marocd
Штаб-квартира Casablanca-Anfa Airportd
Керівник Abdelhamid Addoud
Сайт royalairmaroc.com

Історія ред.

Авіакомпанія Royal Air Maroc—Compagnie Nationale de Transports Aériens була утворена в 1953 році в результаті злиття авіакомпаній Compagnie Chérifienne de'l Air (Air Atlas) (заснована в 1946 році) і Compagnie Chérifienne de Transports Aériens Air Maroc (заснована в 1947 році). Флот новоутвореного авіаперевізника складався з шести літаків Sud-Ouest Bretagne, чотирьох Curtiss C-46 Commando, п'яти Douglas DC-3 і двох SNCASE SE.161 Languedoc[2]. Авіафлот працював на маршрутах що раніше належали обом об'єднаним авіакомпаніям, і разом з тим до нього приєдналися маршрути до Франкфурта, Женеви і Париж. Назва Royal Air Maroc (RAM) авіакомпанія отримала 28 червня 1957 року, частка держави становила 67,73% акцій.

У квітні 1958 року флот компанії складався з шістнадцяти літаків: чотири Douglas DC-4, три Douglas DC-3, сім Sud-Ouest Bretagne і два Curtiss C-46 Commando[3]. У травні 1958 року компанія замовила два літаки Sud Aviation Caravelle. У липні цього ж року після того як компанія орендувала у Air France два літака Lockheed L-749 Constellation що були запущені рейси Оран — Уджда і рейс на Гібралтар.

Lockheed L-749 Constellation став першим реактивним літаком в авіапарку компанії. До 1964 року у флоті було три таких літака. Четвертий був замовлений наприкінці 1964 року. У квітні 1965 року штат компанії становив 758 співробітників. Мережа маршрутів компанії сполучала Північну Африку, а також Північну Африку з Францією, Німеччиною, Італією, Іспанією і Швейцарією. 64% акцій компанії належали уряду Морокоо, Air France (21%), Compagnie Generale Transatlantique (7,6%), Aviacion y Comercio (5%) та інші акціонери (2,4%)[4].. Рішення про придбання п'ятого реактивного літака було прийнято в 1968 році. До 1969 року всі міжконтинентальні маршрути обслуговувались виключно літаками Lockheed L-749 Constellation. В 1969 році перевізник розмістив своє перше замовлення на Boeing[5].

В 1970 році парк авіакомпанії поповнився Boeing 727-200. 2 квітня 1970 року було створено дочірня компанія перевізника Royal Air Inter, яка обслуговувала внутрішні рейси на літаках Fokker F27, до травня 1971 року його літала практично в усі міста Марокко[6].. Флот Royal Air Maroc на травень 1971 року складався з двох Boeing 727-200, п'яти Lockheed L-749 Constellation і двох SIAI-Marchetti SF.260[7].

До березня 1975 року в результаті прямих закупівель літаків і орендних угод з Air France флот авіакомпанії мав 11 літаками з яких: три Boeing 727-200, один Boeing 707-320B, чотири Lockheed і два SIAI-Marchetti SF.260. До кінця 1975 року компанія придбала ще три Boeing 727-200 і вивела з льотного парку Lockheed L-749 Constellation. Разом з тим в 1975 році були відкриті рейси до Нью-Йорку і Ріо-де-Жанейро. В 1978 році під флот компанії було включено Boeing 747-200B.

За підписаною угодою Royal Air Maroc стане 14м членом альянсу Oneworld.

Код-шерінгові угоди ред.

У Royal Air Maroc діють код-шерінгові угоди з такими авіакомпаніями:

Флот ред.

 
Boeing 737-800 Royal Air Maroc аеропорту Марракеша в 2013.
 
Boeing 747-400 Royal Air Maroc.
 
Airbus A321-200 Royal Air Maroc в 2006 році.

На грудень 2018 року, флот Royal Air Maroc складається з таких літаків:[13]

Парк ПС авіакомпанії Royal Air Maroc.
Тип Кількість Замовлено Місць Примітки
C Y Разом
ATR 42-600 — 2 Буде оголошення пізніше. Замовлені для Royal Air Maroc Express.
ATR 72-600 5 1 12 58 70 Літають під брендом Royal Air Maroc Express[14][15].
Boeing 737—700 6 — 12 120 132
— 138 138
Boeing 737—800 31 — 12 159 171
12 165 177
— 183 183
Boeing 737 MAX 8 — 4 12 144 256
Boeing 767-300ER 3 — 12 224 236
10 227 237
Boeing 787-8 5[16] — 18 256 274[17]
Boeing 787-9 — 4[16][18] Буде оголошення пізніше.
Embraer E-190 4  — 12 84 96
вантажні літаки
Boeing 767-300BCF 1 — Вантажний
Разом 55 9

Призначення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.chambredesrepresentants.ma/sites/default/files/04-_rapport_etablissements_et_entreprises_publics_fr_0.pdf
  2. ↑ Airlines of the world }Royal Air Maroc Compagnie Nationale de Transports Aériens. Flight. 77 (2665): 509. 8 квітня 1960. Архів оригіналу за 5 січня 2015.
  3. ↑ World airline directory – Royal Air Maroc. Flight: 546. 18 квітня 1958. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 2 січня 2013.
  4. ↑ World airline survey Royal Air Maroc – Compagnie Nationale de Transports Aériens. Flight International. 87 (2927): 598. 15 квітня 1965. Архів оригіналу за 3 листопада 2013.
  5. ↑ Royal Air Maroc to Acquire Next-generation 737s (Пресреліз). Boeing. 30 серпня 1996. Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 28 грудня 2012. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 17 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ World airlines – Royal Air Inter. Flight International. 99 (3243): 641. 6 травня 1971. Архів оригіналу за 26 листопада 2013.
  7. ↑ World airline directory – Royal Air Maroc (Compagnie Nationale de Transports Aériens). Flight International: 499. 20 березня 1975. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 2 січня 2013.
  8. ↑ Hofmann, Kurt (1 червня 2018). Royal Air Maroc adds Boeing 767-300BCF; enters Alitalia codeshare. Air Transport World. Архів оригіналу за 2 червня 2018.
  9. ↑ Airline Routes. Air Transport World. 21 грудня 2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 28 грудня 2012. Etihad Airways expanded its codeshare with Royal Air Maroc to include Conakry, the capital of the Republic of Guinea, on Dec. 12. Etihad operates the leg between Abu Dhabi and Casablanca, while RAM flies the onward segment to Conakry 2X weekly.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  10. ↑ Royal Air Maroc / JetBlue Begins Codeshare Partnership from late-June 2015. Airlineroute.net. 30 червня 2015. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
  11. ↑ Royal Air Maroc & Qatar Airways form joint venture. More JVs for each as RAM eyes oneworld alliance. CAPA Centre for Aviation. 22 травня 2015. Архів оригіналу за 22 травня 2015. 
  12. ↑ Moores, Victoria (6 травня 2015). Qatar adds routes, inks JV with Royal Air Maroc. Air Transport World. Архів оригіналу за 7 травня 2015. 
  13. ↑ Royal Air Maroc Fleet Details and History. www.planespotters.net. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 грудня 2016.
  14. ↑ Royal Air Maroc - Transport Aérien. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 24 квітня 2015.
  15. ↑ cabin map. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
  16. ↑ а б Walker, Karen (27 грудня 2017). Royal Air Maroc orders four more 787s. Air Transport World. Архів оригіналу за 27 грудня 2017.
  17. ↑ Royal Air Maroc to grow long-haul routes, expand to China and consider joining a global alliance. CAPA Centre for Aviation. 16 січня 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2015. 
  18. ↑ Toh, Mavis (27 грудня 2017). Royal Air Maroc revealed as customer for four 787-9s. Singapore: Flightglobal. Архів оригіналу за 27 грудня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Royal_Air_Maroc&oldid=41959916