Пасифлора інкарнатна
Пасифлора інкарнатна, або страстоцвіт (Passiflora incarnata; від лат. passio — страждання; incarnatus — втілений) — рослина з родини пасифлорові (Passifloraceae). Батьківщина пасифлори інкарнатної — Бразилія.
| Пасифлора інкарнатна | |
|---|---|
| |
| Квітка | |
| |
| Плід | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Пасифлорові (Passifloraceae) |
| Рід: | Пасифлора (Passiflora) |
| Вид: | Пасифлора інкарнатна (P. incarnata)
|
| Біноміальна назва | |
| Passiflora incarnata L., 1753
| |
| |
| Синоніми | |
|
Passiflora edulis Sims | |
Поширення і екологія ред.
Рослина походить з тропічних районів Бразилії. Вторинний ареал природного зростання — субтропічні райони континентальної Північної Америки і Бермудські острови.
Культивується також в країнах Південно-Східної Азії і на Філіппінах. З 1960 р. розпочато її інтродукцію в Грузії (Аджарія).
Біологічний опис ред.
Це — трав'яниста ліана з витким стеблом довжиною до 9 м. Під землею розвиваються довгі горизонтальні кореневища, зі сплячих бруньок яких виникають нові надземні вкриті листками стебла або підземні пагони.
Листя почергово глибокотрьохроздільні з дрібнопильчастим краєм, до 20 см в діаметрі, сидять на довгих черешках. У пазухах листя розвиваються вусики.
Квітки великі поодинокі, до 7-9 см діаметром, сидять на довгих квітконіжках, з п'ятьма чашолистками. Чашолистки ланцетоподібні, шкірясті, з шипуватими виростами на верхівці. Віночок складається з п'яти вільних пелюсток і «корони», що складається з двох кілець ниткоподібних облямівок, як і пелюстки, що мають яскраво-фіолетове забарвлення. Така своєрідна будова віночка зумовили ще одну назву рослини: «Кавалерська зірка».
Плід — ягода зеленувато-жовтого кольору, опадає при дозріванні.
Хімічний склад ред.
Трав'янисті частини рослини містять 0,5 % гармана, гарміна і гармолу, що представляють собою індольні алкалоїди. Там також містяться флавоноїди (вітексин, кверцетин, апігенін, лютеолін), кумарини та хінони.
Використання ред.
Трав'янисті частини рослини використовуються в сучасній медицині для приготування лікарських засобів (найчастіше рідкого екстракту), діють як седативний і легкий снодійний засіб, впливаючи на центральну нервову систему при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, клімактеричних розладах. Екстракт пасифлори входить до складу препарату «Пасит». Желеподібна м'якоть плодів їстівна і використовується для приготування желе і джемів. Однак її досить мало, тому, на відміну від деяких центральноамериканських і південноамериканських родичів (маракуя, солодка гранаділла, гігантська гранаділла, бананова гранаділла, жовта гранаділла і чулюпа), пасифлора інкарнатна заради плодів не культивується.
Посилання ред.
Література ред.
- Пасифлора м'ясо-червона // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 321-322. — ISBN 5-88500-055-7.
- Ліки в оториноларингології / Під ред. О. Кіцери, Р. Рудого, О. Левицької. — Львів: Медицина світу, 1999. — 408 с. — ISBN 966—7475—03—4 (див. онлайн)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |