Маракуя

вид рослин
Маракуя
Passionfruit and cross section.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Passifloraceae
Рід: Пасифлора (Passiflora)
Вид: Маракуя
Біноміальна назва
Passiflora edulis
John Sims, 1818
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Passiflora edulis
EOL logo.svg EOL: 584518
IPNI: 321964-2
ITIS logo.svg ITIS: 22223
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 78168

Мараку́я, або страстоцвіт їстівний, або пасифлора їстівна, або гранадила пурпурна (Passiflora edulis, порт. Maracujá) — вид рослин роду Пасифлор. Таку ж назву мають плоди цієї рослини (їх також називають плодами пристрасті та пешенфрутами, від англ. passion fruit).

Кисло-солодкий сік плодів маракуї має тонізуючі властивості (зазвичай змішується з апельсиновим соком, додається до йогуртів і т. п.), а також використовується в фармацевтиці та косметиці.

Всього нараховується понад 400 видів страстоцвітів, більшість з яких вирощують як декоративні.

Усталений в українській мові наголос на передостанній склад «мараку́я» насправді неправильний, оскільки слово походить з індіанських мов тупі-гуарані, в яких наголос падає на останній склад. Точнішою назвою була б «маракуя́». Закорінившись в українській мові, назва прийшла, ймовірно, як і сам продукт, через Польщу.

ПередісторіяРедагувати

Маракуя родом з Бразилії. Англійці і французи її називають «passion fruit» («фрукт пристрасті»), в той час як самі бразильці підкреслюють, що назва «плід пристрасті» зовсім не пов'язана з амурними справами, як може здатися на перший погляд: мають на увазі страсті Христові, Оскільки квіти пасифлори (а до однойменної родини належить ця рослина) своїм виглядом нагадують терновий вінець. Сучасні плантації вирощування маракуї сконцентровані в основному в Південній і Центральній Америці, Новій Зеландії, і на Гаваях.

Опис плодуРедагувати

У залежності від сорту, плоди бувають жовтого або фіолетового кольору, з жорсткою гладкою і хвилястою поверхнею. Усередині ховаються їстівні насінини, жовта оболонка яких має кислий смак і особливий аромат.

ВибірРедагувати

Переважно вибирають фрукти з гладкою блискучою поверхнею, але солодший смак мають плоди з шорсткою, потрісканої шкірою. Така шкіра виглядає зів'ялою, що зовсім не свідчить про зіпсованість плоду. Стиглі плоди мають насичене забарвлення, характерне для даного сорту.

ЗберіганняРедагувати

Для повного дозрівання достатньо залишити фрукти при кімнатній температурі: не випадково транспортують маракуї на стадії недостиглих плодів. Стиглі плоди можна зберігати в холодильнику максимум один тиждень.

ВживанняРедагувати

Кисло-солодкий сік плодів маракуї має високі тонізуючі властивості (зазвичай змішується з апельсиновим соком, додається до йогуртів), а також використовується у фармацевтиці та косметології. Зазвичай маракую вживають у свіжому вигляді, але нерідко її плоди використовують для приготування соусів, начинок, лікерів. Плід слід розрізати навпіл і їсти його м'якуш ложкою. Як соус м'якоть плодів дуже добре поєднується з морозивом. Щоб позбутися кісточок, загорніть плід в марлю і витисніть сік.

Корисні властивостіРедагувати

Маракуя має проносну властивість і покращує роботу кишківника, сприяє виведенню з організму сечової кислоти і є жарознижувальним засобом. Рекомендується вживати цей фрукт при захворюваннях печінки, сечовивідних шляхів та низькому тиску. Сік маракауї діє заспокійливо і поліпшує сон. Однак маракуя не рекомендується людям, схильним до алергічних захворювань.

ЛітератураРедагувати

  • Меженський В. М., Меженська Л. О., Якубенко Б. Є. Нетрадиційні ягідні культури: рекомендації з селекції та розмноження. – К. : ЦП «Компринт», 2014. – 119, [12] с. : мал. - ISBN 978-617-7202-09-6 (PDF-файл, див. с. 74-76)
  • Раціональне і безпечне харчування як основа громадського здоров’я : навчальний посібник / В. В. Касянчук, В. О. Курганська, О. М. Олешко ; за ред. проф. А. Г. Дьяченка. – Суми : Сумський державний університет, 2017. – 355 с. - ISBN 978-966-657-712-5 (PDF-файл, див. с. 318)

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

Пасифлора