Відкрити головне меню

Зовнішній виглядРедагувати

Це великий хижий птах з характерним забарвленням: верх чорно-сірий, низ білий з темною поперечною смугою впоперек грудей, голова біла з чорною широкою смугою через око. Крила довгі і широкі. Знизу на згинах крил темні плями. Ширяючий птах тримає крила дещо зігнутими кінцями донизу і віддалено нагадує мартина. Хвіст вузький, короткий, знизу на ньому видно нерізкі смуги. На потилиці має чуб. Очі жовті.

Самки більші за самців, однак забарвлені вони однаково, хоча часто у самок темніша і ширша смуга на волі, довжина 56 — 62 см, розмах крил 147 — 168 см, вага 1,3 — 1,9 кг.

У молодих особин на спинній стороні вохристо-білуваті кінці пір'їн.

Голос — голосне "кай-кай-кай" в період токування. Крик хвилювання — уривчасте і швидке "кі-кі-кі".

Поширення та чисельністьРедагувати

Вид поширений по всій земній кулі, окрім Антарктики, Південної Америки і більшої частини Африки.

Сучасна чисельність в Україні становить не більше двох пар. Зменшення чисельності виду відмічається з початку ХХ ст. У 1980–1990 рр. було відомо два жилі гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбачалось у заплаві р. Тетерев (Житомирська обл.) та Рівненському природному заповіднику. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській області, обидва — на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Черемський природний заповідник (з 2006 р.) та Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» (з 2008 р.) [1]. Причини зниження чисельності: знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруднення водойм, погіршення кормової бази. Основною причиною зникнення птаха в Україні, орнітологи вважають відстріл на комових ділянка (переважно рибгоспах).

Особливості біологіїРедагувати

Гніздовий перелітний птах. Перші птахи можуть з'являтися на початку березня; основний проліт у третій декаді березня — другій декаді квітня. Селяться поблизу великих водойм, маловідвідуваних людиною. Гніздо розміщують на високих деревах на верхівці або товстих бічних гілках крони. У кладці 2–3 яйця (початок травня). Насиджує переважно самка, 33–35 діб. Пташенята залишають гніздо через два місяці після вилуплення. Осіння міграція з кінця серпня до початку листопада (у Криму — до початку грудня). Скопа є стенофагом - живиться переважно рибою. Полюючи на неї, літає над водою, та вистежує рибу яка піднялася до поверхні, потім дуже швидко спускається та вихоплює рибу, занурюючи лапи у воду. При відсутності основного корму може здобувати земноводних, птахів, дрібних ссавців.

ОхоронаРедагувати

У культуріРедагувати

Скопу зображено на гербі та прапорі міста Скопин (Рязанська область, Росія)

ПриміткиРедагувати

  1. Гаврись Г. Г., Химин М. В. Скопа // Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - С. 417.

ПосиланняРедагувати

Зовнішні ресурсиРедагувати