New Queer Cinema або Queer New Wave (англ. Нове «квір» кіно, англ. Нова «квір» хвиля) — напрямок в американському незалежному кінематографі, що виник на початку 1990-х років, в рамках якого відкрито висвітлювалися питання квір-культури, політики та ідентичностей.

Походження термінаРедагувати

Термін New Queer Cinema уперше був введений відомим американським кінокритиком і феміністкою Б. Рубай Річ (B. Ruby Rich[1]) на початку 1990-х років у низці публікацій (британського кінематографічного часопису Sight & Sound, нью-йоркського щотижневика The Village Voice). Цим терміном вона описала низку фільмів, які були радикальними за формою і агресивними у їхній підтримці сексуальної ідентичності, які кинули виклик і гетеронормативному статусу-кво і заохочували позитивні образи лесбійок та геїв, які виступали в русі гей-емансипації.

Передумови явищаРедагувати

Гей-тематика з'явилася в американському кінематографі з початку 1940-х років і була властива, здебільшого, авангардним стрічкам. У цій течії можна відмітити таких кінорежисерів як Кеннет Енґер, Грегорі Маркопулос[2], Кертіс Геррінгтон[3]. Для їхніх фільмів були характерні наднизькі бюджети, незалежність від великих студій і практично повна відсутність глядачів.

У 1960-х термін «авангардні» перейшов у термін «незалежні», а на зміну Енгеру і Маркопулісу прийшли Джек Сміт[4], Варрен Сонберт[5] і Енді Ворхол. Фільми останнього сьогодні вважаються зразком гомоеротичного кіно.

Наприкінці 1970-х — початку 1980-х гей-тематику стали висвітлювати переважно самі представники сексуальних меншин. Більшість фільмів, що виходили тоді, не мали якої-небудь кінематографічної цінності і були цікаві виключно представникам ЛГБТ-спільноти.

Різке зростання захворюваності ВІЛ-інфекцією наприкінці восьмидесятих привело до зростання гомофобії в суспільстві у зв'язку з тим, що сексуальні меншини звинувачувалися в поширенні епідемії. Подібне соціальне напруження призвело до актуалізації гей-тематики серед молодих перспективних режисерів, що бажають дати неупереджену оцінку ситуації, що склалася в США. Так з'явилася нова «квір»-хвиля кінематографу.

New Queer CinemaРедагувати

Ґас Ван Сент і Грегг Аракі

До нової «квір» хвилі можна віднести наступних діячів кіно:

РежисериРедагувати

ПродюсериРедагувати

Нова «квір»-хвиля в американському кінематографі не була єдиною течією — продюсери і режисери підходили до висвітлення питань сексуальності принципово з різних сторін. Це могло бути як гомоеротичне захоплення, так і хвороблива неприязнь; жанри фільмів, що випускалися, мінялися від цинічних чорних комедій до безжальних трагічних драм. Об'єднавчим чинником була лише квір-тематика і неординарна форма подання.

Англійського кіноавангардиста Дерека Джармена було названо «батьком» нової «квір»-хвилі в американському кінематографі. Його сміливість, винахідливість і трагічна доля стали еталонними для режисерів нової хвилі.

Сьогодні терміном New Queer Cinema стали називати незалежні фільми про ЛГБТ. Ці фільми, як правило, малобюджетні і, часто фінансуються з благодійних фондів.

Вплив на ГоллівудРедагувати

Творчість режисерів New Queer Cinema вплинула на Голлівуд, де стали з'являтися й отримувати визнання фільми про геїв і лесбійок («Філадельфія», «Хлопці не плачуть», «Гарві Мілк», «Горбата гора» та ін.).

Фільм «Горбата гора», в основі якого лежить історія любові ковбоїв-геїв, в 2006 році мав 8 номінацій на премію «Оскар», у трьох з яких отримав перемогу. Ця подія викликала широкий резонанс у пресі, оскільки це фактично перший фільм про кохання між чоловіками, висунений на таку кількість «Оскара».

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Michele Aaron. New Queer Cinema: A Critical Reader. — New Jersey : Rutgers State University, 2004. — С. 204. — ISBN 0-8135-3486-0.
  • Vito Russo. The Celluloid Closet : Homosexuality in the Movies. — Harper Paperbacks, 1987. — С. 384. — ISBN 0-06-096132-5.
  • Harry M. Benshoff. Queer Images : A History of Gay and Lesbian Film in America (Genre and Beyond). — Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2005. — С. 336. — ISBN 0-7425-1972-4.

ПосиланняРедагувати