Отрута (фільм, 1991)
«Отрута» (англ. Poison) — американський фільм-драма 1991 року, повнометражний режисерський дебют Тодда Гейнса. Три історії про аутсайдерів, секс і насильство, одна з яких (про тюремний роман) натхненна прозою Жана Жене. Фільми отримав премію «Тедді» Берлінського кінофестивалю, Гран-прі журі на фестивалі Санденс 
. Дебютну роботу Гейнса критика зараховує до найяскравіших і самобутніх проявів New Queer Cinema[2].
Отрута | |
|---|---|
| англ. Poison | |
 | |
| Жанр | фантастична драма / жахи |
| Режисер | Тодд Гейнс |
| Продюсер | Крістін Вакон |
| Сценарист | Тодд Гейнс |
| У головних ролях |
Едіт Мікс Ларрі Максвелл Сьюзен Норман |
| Оператор | Маріза Альберті |
| Композитор | Джеймс Беннетт |
| Художник | Сара Столлман |
| Кінокомпанія | Killer Films |
| Дистриб'ютор | Zeitgeist Filmsd і Netflix |
| Тривалість | 85 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 США |
| Рік | 1991 |
| Дата виходу |
січень 1991 (Санденс) 5 квітня 1991 (США) |
| Кошторис | $250 000 |
| Касові збори | $787 280[1] |
| IMDb | ID 0102687 |
| Рейтинг |
MPAA: / IMDb:  |
Сюжет ред.
Сюжет фільму складається з трьох історій, дії яких відбуваються у 1980-х, 1950-х і 1940-х роках[3]:
- «Герой» (Hero) — історія семирічного хлопчика Річі, який застрелив власного батька і полетів геть. Епізод знято як псевдодокументальний фільм-розслідування з серією інтерв'ю з «фігурантами» справи, що знають Річі (рідними, однокласниками, шкільними вчителями).
- «Жах» (Horror) — історія дослідника людської сексуальності, що став жертвою власного експерименту, перетворившись на виродка-вбивцю. Епізод знято в манері малобюджетного науково-фантастичного кіно 1950-х років.
- «Гомо» (Homo) — історія злодія-гомосексуала, що потрапив до в'язниці, і про його одержимість іншим ув'язненим, знайомим йому ще по інтернату для малолітніх злочинців. Епізод створено за мотивами прози Жана Жене і витримано у двох колірних гамах: приглушені темні тюремні епізоди поєднуються з яскравими сонячними флешбеками про життя в інтернаті.
У ролях ред.
| Едіт Мікс | ···· | Фелісія Бікон |
| Ларрі Максвелл | ···· | доктор Грейвз |
| Сьюзен Норман | ···· | Ненсі Олсен |
| Скотт Рендерер | ···· | Джон Брум |
| Джеймс Лайонс | ···· | Джек Болтон |
Художні особливості ред.
Дебютний фільм Тодда Гейнса «Отрута» складається з трьох сюжетно не пов'язаних між собою новел, об'єднаних загальною темою знедоленості. При цьому стрічку побудовано так, що усі три історії викладаються паралельно: окремі фрагменти кожної історії чергуються. Усі новели разюче відрізняються за стилістикою. Перша є псевдодокументальним телефільмом, друга пародіює малобюджетну післявоєнну кінофантастику, третя посилає до кінодосліджень Жана Жене. У кожному епізоді так чи інакше присутні гомосексуальні мотиви. Найрадикальніше вони проявлені в новелі «Гомо», в основі якої лежать романи Жене (в першу чергу «Щоденник злодія»). Хоча прямі оповідні зв'язки між сегментами відсутні, на їхню внутрішню спорідненість натякає ретельно продуманий монтаж[4].
У історичній перспективі «Отрута» сприймається як рефлексія відносно епідемії СНІДу, яка поглинула американську гей-спільноту наприкінці 1980-х, а також неоднозначної реакції на неї рейганівської Америки. Серед жертв цієї епідемії був і бойфренд режисера, Джеймс Лайонс, що виконав у фільмі одну з головних ролей і брав участь у його монтажі[2]. Рецензуючи фільм у 1991 році, Дж. Гоберман назвав «Отруту» «можливо, найжорсткішим, тривожиним і найменш компромісним», кіновисловлюванням про епідемію[5].
Прокат ред.
Короткі сцени одностатевого сексу, присутні в «Гомо», прирекли фільм на найжорсткіший прокатний рейтинг NC-17. Праві кола американського істеблішменту були обурені, що державний грант (всього $25 тис.) було витрачено на фінансування подібної «непристойності». Дехто іронічно називав режисера «Фелліні феляції»[2]. Проте, фестивальна доля стрічки Тодда Гейнса склалася вдало: режисер було удостоєно Гран-прі журі кінофестивалю «Санденс» і премії «Тедді» на Берлінаре.
Визнання ред.
| Нагороди та номінації фільму «Отрута»[6] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1991 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Премія Тедді за найкращий художній фільм | Отрута | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | Золотий леопард | Номінація | |||
| Кінофестиваль «Санденс» | Гран-прі журі | Перемога | |||
| Каталонський міжнародний кінофестиваль у Сіджасі | Спеціальний приз журі | Тодд Гейнс | Перемога | ||
| 1992 | Найкращий фільм | Отрута | Номінація | ||
| Премія «Незалежний дух» | Найкращий художній фільм | Тодд Гейнс (режисер), Крістін Вакон (продюсер) | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Тодд Гейнс | Номінація | |||
| Кінофестиваль Фанташпорту | Найкращий фільм | Отрута | Номінація | ||
| Приз критиків | Перемога | ||||
Примітки ред.
- ↑ Poison на сайті Box Office Mojo (англ.)
- ↑ а б в Todd Haynes's ‘Poison’ and the Film World It Made — NYTimes.com
- ↑ Poison | Chicago Reader
- ↑ Poison Review. Movie Reviews — Film — Time Out London
- ↑ J. Hoberman. The Magic Hour: Film at Fin de Siècle. Temple University Press, 2003. Page 88.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Отрута» на сайті IMDb
Посилання ред.
Отрута на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 30.03.2016)- Poison на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Poison на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Poison на сайті Metacritic (англ.)
