Відкрити головне меню

Водопериця черговоквіткова

вид рослин
(Перенаправлено з Myriophyllum alterniflorum)
Водопериця черговоквіткова
Fig. 06 Myriophyllum alternifolium.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Столисникові (Haloragaceae)
Рід: Водопериця (Myriophyllum)
Вид: Водопериця черговоквіткова
Біноміальна назва
Myriophyllum alterniflorum
DC., 1815
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Myriophyllum alterniflorum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Myriophyllum alterniflorum
EOL logo.svg EOL: 486766
IPNI: 430392-1
ITIS logo.svg ITIS: 503903
IUCN logo.svg МСОП: 164338
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 434553

Водопериця черговоквіткова[1][2][3] (Myriophyllum alterniflorum) — вид трав'янистих рослин родини Столисникові (Haloragaceae). Рослина є рідною для Європи, Азії та Північної Америки, де росте у водному середовищі, як-от ставках, річках і струмках. Етимологія: лат. alternus — «чергуватися», лат. i — сполучник слів, лат. florus — «розквітати»[4].

ОписРедагувати

Зимівна, зелена, трав'яниста, занурена рослина, довжиною від 30 см до, у рідкісних випадках, 2 метрів. Рослини в основному однодомні, рідше з двостатевими квітами. Стебла дещо розгалужені; міжвузля довжиною від 5 до 10 мм. Занурені листки 4- або 5-мутовчасті, широко ланцетні в загальних рисах, 1–4 × 0.5–1.2 см; сегментів 8–10 пар, ниткоподібні, 0.5–1.5 см. Суцвіття — верхівкові колоски 3–7(12) см, до цвітіння пониклі; приквітки яйцеподібні або лінійні, краї від цільних до зубчастих. Чоловічі квітки чергуються; приквітки коротше квітів; чашечки дзвонові, бл. 0.3 мм, кінчик 3-зубчастий; пелюстки жовті з червоними прожилками, довгасто-оберненояйцевиді, 1.5–2×5–6 мм, завдовжки з чашечки; тичинок 8. Жіночі квітки супротивні або в мутовці; приквітки більше, ніж квіти; чашечки дзвонові, 0.7–1 мм, кінчик 3-зубчастий. Плоди 4-дольні, субциліндричні, 1.5–2 × бл 1.5 мм. 2n = 14.

Запилення відбувається за допомогою вітру. Поширення насіння здійснюється над водою. Плоди дозрівають із квітня по вересень.

ПоширенняРедагувати

Європа (Австрія, Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Чехія, Данія, Естонія, Фарерські о-ви, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Португалія (вкл. Азорські о-ви), Норвегія, Польща, Росія, Швеція, Україна); Північна Африка (Алжир, Марокко, Туніс); Азія (Китай); східна Північна Америка (Гренландія, Канада, США). Населяє нерухомі або повільні від близьконейтральних до основних води озер, річок, струмків.

В Україні зростає в стоячих і повільних водах — в Розточсько-Опільських лісах (наводиться для околиць Львова), рідко[1]. Рослина підлягає особливій охороні на території Харківської області[2].

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 212. (рос.)(укр.)
  2. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України. — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с.
  3. Довідник назв рослин України
  4. Dictionary of Botanical Epithets (англ.)