Вікіпедія

Messerschmitt Me 264

Messerschmitt Me 264 — прототип німецького стратегічного бомбардувальника та далекого морського розвідника завершального етапу Другої світової війни розробки Вільгельма Мессершмітта. Стартуючи з Франції, Me 264 повинен був бомбардувати Нью-Йорк та інши міста східного узбережжя США і повертатися назад[1].

Messerschmitt Me 264
плпш
Призначення: Стратегічний бомбардувальник
Далекий морський розвідник
Перший політ: 23 грудня 1942
На озброєнні у: Німеччина
Розробник: Messerschmitt
Виробник: Messerschmitt
Всього збудовано: 3
Конструктор: Wolfgang Degel, Paul Konrad та Woldemar Voigt
Екіпаж: 8 осіб
Двигуни: 4
Messerschmitt Me 264 у Вікісховищі

Історія ред.

 
Messerschmitt Me 264 розвідник. 1942

Компанія Messerschmitt 1937 почала проєктувати літак для супердальнього перельоту Берлін-Токіо для перевезення Олімпійського вогню. На його базі був збудований літак-розвідник Me 261. Одночасно з досвідом його будівництва розпочались роботи над 4-моторним бомбардувальником, який повинен був до 20.000 км перевозити 5.000 кг бомб. Через розробку Bf 109, Bf 110 роботи над ним призупиняли. Влітку і восени 1940 міністерство авіації озвучило необхідність будівництва бомбардувальників з дальністю 12.000 км для перельоту з Франції до США і назад. тому 20 грудня 1940 Віллі Мессершмітт залучив до роботи над бомбардувальником Вольфганга Дегеля, Пауля Конрада, Вальдемара Фойгта.

На початку 1941 у Messerschmitt замовили 6 прототипів Проєкту 1061 — Me 264. При вдалих випробуваннях мали замовити ще 24 літаки. 22 січня 1941 Люфтваффе зажадало літаки дальної авіації для підводної війни. Серед Focke-Wulf Fw 200, Heinkel He 177, Blohm & Voss BV 222 Wiking, Messerschmitt Me 261/264 обрали останній. У Messerschmitt запропонували можливість дозаправки у повітрі бомбардувальника з дальністю польоту 18100 км при навантаженні 5000 кг бомб чи 26400 км без бомб. Такому 6-моторному літаку пропонували надати позначення Me 364. Опирались на успішний досвід дозаправки Fw 58 і Ju 90, що було відхилено.

На початку 1942 через зміну політичної ситуації скоротили до 3 число дослідних Me 264, перший з яких Me 264 V1 23 грудня 1942 виконав перший політ. Він не мав оборонного озброєння, повинен був донести до Нью-Йорку 18000 кг бомб на недосяжній для винищувачів висоті. Для пришвидшення роботи на нього встановили 4 гондоли від Junkers Ju 88А з моторами Jumo 211J-1[2]. Через вступ США у війну були офіційно сформовані вимоги до «Америк-Бомбера» — наявність оборонного озброєння, збільшення бомбового навантаження, що можна було здійснити на Me 264В (Ме 364). Його конкурентами виступили Junkers Ju 390, модернізацією Fw 300A — Ta 400[de] (готовність 1947). Два Me 264 належало переробити у дальні морські розвідники.

У березні 1943 було озвучено вимоги Технічного комітету до Me 264 V2, на який мали встановити 14-циліндрові мотори BMW 801D[de] з системою форсування GM 1, прикрити корпус 1000 кг панцирного захисту, встановити кулемети. Через високий ступінь готовності його вирішили завершити без змін, які провести на Me 264 V3 — прототипу серії Ме 264А. Наприкінці 1943 перед льотними випробуваннями Me 264 V2 був знищений внаслідок бомбардування.

Me 264 V3 отримав передню башту з 13-мм кулеметом MG 131 (ще один в носі, два з боків) і задню з 20-мм гарматою MG 151 (друга знизу). У бомболюку розміщувалось 3000 кг бомб, за ним 3 камери Rb 50/30. Для старту з перевантаженням використовували 6 ракетних прискорювачів, додаткові колеса на бічних стійках, що скидались.

18 липня 1944 при бомбардуванні був знищений прототип Me 264, компоненти прототипів V4, V5 і 80 % виробничих потужностей. 23 вересня 1944 всі роботи по Me 264 згорнули.

Модифікації ред.

На базі Messerschmitt Me 264 пропонувалось провести зміни моторів. 4×Jumo 213 або 4×BMW 801 доповнити двома турбореактивними Jumo 004; 4×BMW 801TG і турбореактивні 2×BMW 018; турбореактивні 2×BMW 028.

Єдиний збережений Me 264 переробили для випробовування парової турбіни в 6000 к.с. при 6000 об/*хв. з повітряним гвинтом діаметром 5,3 м. Як паливо випробовували суміш 65 % вугільного пилу і 35 % бензину.

Технічні параметри Messerschmitt Me 264 ред.

Параметр Значення[3]
Екіпаж 8
Довжина 20,90 м
Розмах крил 43,00 м
Висота 4,3 м
Мотори 4 × BMW 801 D
Потужність 4 × 1.700 к.с.
Максимальна швидкість 545 км/год
Максимальна дальність польоту 15.000 км
Робоча висота польоту 8000 м

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Luft '46. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 25 жовтня 2014.
  2. ↑ Junkers Jumo 211[de]
  3. ↑ AIR International Januar 1975, стор. 47

Література ред.

  • Theodor Kellenter: Das Erbe Hitlers — Ein Lexikon Ellenbogen, стор. 147—149 (нім.)
  • «Amerikabomber» contra «Großraumtransporter», 2 ungleiche Konkurrenten. Messerschmitt Me 264 & Junkers Ju 390. LAUTEC Software und Medien GmbH, Siegen 2004, (Luftfahrt history 4, ZDB-ID 2209511-1) (нім.)
  • Forsyth, Robert; Laurier, Jim; Hector, Gareth (2016). Messerschmitt Me 264 Amerika Bomber. X-Planes. Т. 2. Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-1467-8.

Посилання ред.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2016)
  Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Messerschmitt_Me_264&oldid=40689153