Marubeni (яп. 丸紅株式会社) — японська торгова компанія. Є однією з п'яти найбільших сого сьося (яп. 総合商社) компаній. Асортимент компанії дуже широкий — від одягу і продуктів харчування до сталі і хімічних матеріалів[2]. Головні офіси розташовані в Токіо і Осаці. Має 30 відділень в Японії і 158 офісів в 79 країнах світу. Число висококваліфікованих співробітників становить більше 8,5 тисяч. Компанія займає 199 місце[3] в Fortune Global 500 (2011 рік).

Marubeni Corporation
丸紅株式会社
Тип Публічна компанія
Форма власності кабусікі-ґайся
Галузь оптова торгівля
Лістинг на біржі

TYO: 8002 8002, NSE: 80020

, OSX:8002
Засновано 1858
Штаб-квартира Токіо, Японія
Ключові особи Теруо Асада (президент і ген. директор)
Нобуо Кацумата (голова ради директорів)
Виторг $44,384 млрд (2011)
Чистий прибуток $1,645 млрд (2011)[1]
Співробітники 30 626 осіб (2011)
Дочірні компанії The Nisshin OilliO Group, Ltd.
Marubeni Nisshin Feed Co., Ltd.
Pacific Grain Terminal Co., Ltd.
marubeni.com
Мапа
CMNS: Marubeni у Вікісховищі
Головний офіс компанії в Токіо.
Офіс компанії в Осаці.

Історія ред.

XIX століття — заснування ред.

Основоположником компанії вважається селянин на ім'я Іто Тюбей. У 1858 році шістнадцятирічний хлопець провів першу у своєму житті угоду. Тюбей купив партію одягу з конопляного полотна і продав її в Осаку. Угода виявилася успішною і принесла йому 6 золотих монет, що й стало першою інвестицією в новий бізнес. Тюбей скуповував різноманітні тканини, кімоно, москітні сітки і успішно продавав їх у великих містах.

У 1872 році в місті Осака — торговому центрі країни, відкривається перший магазин Іто Тюбея. А з 1883 компанія набуває назву «Марубені». Успішний бізнес дозволив Тюбею експортувати текстиль в США і навіть відкрити невелику філію свого магазину в Сан-Франциско.

XX століття — диференціація виробництва ред.

Компанія, заснована Іто Тюбеем, розширювалася і закріплювала свої позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках завдяки подальшим керівникам — його нащадкам. Перетворившись на торговельну імперію, «Марубені» ввозила волокна стебел конопель і копру з Філіппін і поставляла текстильні вироби в Китай і Корею.

Перед початком Другої світової війни компанія «Марубені» диференціювалась, починаючи вести торгівлю не тільки текстильними виробами, а й продовольством, медикаментами, які продовжували поставлятися в Китай, Маньчжурію і Корею.

У зв'язку з американською окупацією в 1945 році міжнародні поставки були тимчасово припинені. Компанія була змушена розділитися дві торгові і дві виробничі фірми, що послужило причиною вийти за межі виробництва та продажу текстилю, зосередивши сили на нових галузях виробництва і торгівлі.

Подальша диференціація призвела до того, що до середини 1950-х років «Марубені» переростає в першу багатопрофільну торгову компанію на південному заході Японії з центром в Осаці. Торгівля продукцією важкої промисловості відкриває дорогу в найбільші міста світу.

Ще однією важливою причиною збільшення товарообігу і штату співробітників стало об'єднання з найбільшою компанією «Iida Co., Ltd», яка володіла мережею універмагів «Такасімая». Таким чином, з'явився фундамент для утворення фінансово-промислової групи «Fuyo», фінансовим центром якої став банк «Фудзі».

Друга половина 1950-х років для «Марубені» ознаменувалася новим розширенням виробництва і незаперечним лідерством у галузі торгівлі кременистою сталлю і сталевим листом. Компанія стала управляючою двох лідируючих сталеливарних компаній, злиття яких в 1970 році утворило Nippon Steel Corp. З розвитком виробництва електроприладів та автомобілів попит на цю галузь виробництва зріс. У цей же період підприємством укладаються контракти на продаж першого атомного реактора НДІ атомної енергії Японії, і виграш міжнародного тендеру на постачання партії реактивних винищувачів Управлінню національної оборони Японії.

До 1959 року обсяг торгівлі текстилем скоротився до 50 %, що на 30 % менше, ніж у попереднє десятиліття. Протягом 1960-70х років «Марубені» продовжує розширювати функції і надає допомогу середнім і малим підприємствам, будучи посередником між ними і банками, беручи на себе величезний ризик по кредитах. Також функціонує мережа супермаркетів з найбільш лояльною ціновою політикою.

У 1966 році до складу «Марубені» увійшла фірма «Тоцу Ко., Лтд.», яка проводила торговельні операції однієї з найбільших японських металургійних компаній «Ніппон Кокан». А в 1973 відбулося злиття зі спеціалізованою торговою фірмою «Наньйо Бусан Ко., Лтд» та перейменування в «Марубені Корпорейшн».

Найбільшу частку стали складати операції із закупівлі сировини. До середини 1970-х років частка традиційного товару — текстильних виробів — склала всього лише 14 %, в той час як зростає обсяг операцій інших видів товарів: німецьких хімікатів, австралійської вовни, іранських килимів, бразильської кави, шотландського віскі, французької одягу, російської ікри, а також, що стало вже невід'ємною для «Марубені Корпорейшн», торгівля машинами та обладнанням з США і Європи.

Період 1980-90-х р. є одним з найактивніших з впровадження нових виробничих технологій. Продовжилося розширення ринку, що досягло вже глобальних масштабів, незважаючи на світову фінансово-економічну нестабільність.

XXI століття ред.

Акціонери ред.

До числа найбільших акціонерів компанії відносяться:

Примітки ред.

  1. Звіт компанії за фінансовий рік, що завершився 31 березня 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2011. Процитовано 13 червня 2013.
  2. Marubeni Corporation на GoogleFinance. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 13 червня 2013.
  3. Fortune Global 500 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 13 червня 2013.

Посилання ред.