Зозулині сльози серцелисті
| Зозулині сльози серцелисті | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Listera cordata (L.) Rich., 1817 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
*Neottia cordata (L.) Rich.
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Зозулині сльози серцелисті (Listera cordata або Neottia cordata) — одна з ендемічних орхідних рослин України.
Етимологія ред.
Назва (Listera) походить від імені британського дослідника природи Мартіна Лістера, який жив у 1638 — 1712; (cordata)перекладається як форма листя цієї рослини (форма перевернутого серця). Початкова назва зозулиних сліз серцелистих була запропонована Карлом фон Ліннеєм (1707 — 1778). Запропонована назва звучала як Ophrys cordata. З поправками, внесеними згодом, прийнятих і зараз, виступив британський ботанік Роберт Браун (1773 — 1858) у 1813 році.
Наукове значення ред.
Голарктичний вид на південній межі диз'юнктивного ареалу.
Охороний статус ред.
II категорія.
Поширення ред.
В Україні зустрічається в Українських Карпатах на висоті 600—1395 м над рівнем моря (г. Говерла, полонина Пожижевська, г. Брескул. хр. Свидовець) — дуже рідко, Словечансько-Овруцький кряж (одне місцезнаходження). Ще у 40-50-х рр. 20 ст. вид знаходили у Ґорґанах i на Чорногорі. Вид поширений на Скандинавському півострові, в Атлантичній i Центральній Європі, у пн. та середній смузі Східної Європи, Середземномор'ї, на Кавказi, у Малій Азії, в Сибіру, на Далекому Сході, у Східній Азії (Японія, Китай), Пн. Америці. Зозулині сльози серцелисті належать до видів, південна межа яких проходить територією Білорусі і України.
Місця зростання ред.
Тінисті вологі хвойні та мішані ліси (здебільшого на мохових подушках), лісові болота (мохові місця). Надає перевагу опідзоленим кислим ґрунтам.
Чисельність ред.
Невелика. Пересічна чисельність популяцій бл. 10 особин. Більшість з них перебуває у критичному стані. Зазвичай зозулині сльози серцелисті зустрічається невеликими групами, але інколи утворює скупчення — до декількох тисяч надземних побігів.
Причини зміни чисельності ред.
Можливо, порушення екологічних умов під впливом господарської діяльності та внаслідок цього — погіршення здатності виду до відтворення.
Загальна характеристика ред.
Геофіт. Весняний ефемероїд. Багаторічна кореневищна трав'яниста рослина до 8-30 см заввишки (максимум 33 см в Північній Америці).
Корінь ред.
Бульбо-цибулина з грубосітчасто-волокнистими, нерідко розірваними оболонками.
Стебло ред.
Висота стебла 5-25 см, голе, доволі ніжне, тонке, з двома супротивними серцеподібними листками.
Листки ред.
Листки (3–4) вузькі, шилоподібні, з'являються одночасно з квітками і після цвітіння дуже видовжуються. Ростуть посередині стебла. Покривало 2–3-листе.
Квітка ред.
Квітки дрібні, широко відкриті, на скручених плодоніжках, бруднувато-пурпурові, з неприємним запахом, зібрані у рідку китицю, з 6-12 квітковим просторовим гроном з протяжністю 1,5-6 см на вершині стебла. Квітки запилюються дрібними комахами (двокрилими, перетинчастокрилими), привабленими запахом (неприємним для людей) і нектаром. Зрідка спостерігається самозапилення. Приймочка жовтогаряча.
Цвітіння ред.
Цвіте у березні–квітні.
Плодоносіння ред.
Плодоносить у травні–червні. Близько 80 % квіток дають плоди. Плід роздутий торбиноподібний з протяжністю 3-6 мм з дуже дрібним насінням.
Розмноження ред.
Розмножується насіннєвим і вегетативним способами. Вегетативне розмноження здійснюється паростками, які формуються на окремих ділянках довгого кореневища. Дочірні особини цвітуть на 3-й рік. Насіннєве розмноження відіграє значно меншу роль у відтворенні рослин, попри те, що близько 80 % квіток дають плоди.
Виявлення виду ред.
У 1983 р. Т. Л. Андрієнко виявила вперше цей вид на Словечансько-Овруцькому кряжі в заболоченому лісі із сосни звичайної. Із орхідних тут трапляється також зозулинець Фукса. Популяція зозулиних сліз серцелистих нараховувала до 10 екземплярів, з яких 6 цвіло. Це свідчить про те, що підросту популяція не має і перебуває в критичному стані. В культурі не розводилась, та, мабуть, і не слід цього робити, адже подібні оптимальні умови створити для неї дуже важко, а сама рослина утилітарних властивостей не має. Рідкісний і цінний для науки вид.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони ред.
Занесено до Червоної книги України. Охороняють в Луганському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільському, «Єланецький Степ» ПЗ, НПП «Гомольшанський», «Святі Гори», РЛП, заказниках та пам'ятках природи загальнодержавного та місцевого значення, у Карпатському біосферному заповіднику та на Словечансько-Овруцькому кряжі. Необхідно контролювати стан популяцій, взяти на облік усі місцезнаходженнята та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено розорювання степів, надмірний випас, збирання рослин, весняне випалювання степів, вирубування лісів.
Джерела ред.
- Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983, Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.
Посилання ред.
- https://web.archive.org/web/20101017222037/http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/
- http://orhidei.org/forum/21-1333-4 [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.]
- http://flower.onego.ru/orchid/listera.html [Архівовано 2 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Зозулині сльози серцелисті в Червоній книзі України [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зозулині сльози серцелисті |