Церква на Штайнгофі

Церква на Штайнгофі (нім. Kirche am Steinhof, також церква Святого Леопольда) — храм латинського обряду розміщений на території шпиталю Отто Вагнера в 14 районі Відня — Пенцінг, Австрія. Церква була побудована в 1904—1907 роках за проектом Отто Вагнера і вважається однією з найважливіших сакральних споруд Віденської сецесії.

Церква на Штайнгофі
Kirche am Steinhof
Церква Святого Леопольда
48°12′38″ пн. ш. 16°16′43″ сх. д.
Тип споруди	церква
Сучасний статус	ораторіум
Розташування	Австрія, Відень, Пенцінг, Гюттельдорф
Архітектор	Отто Вагнер
Початок будівництва	1903
Кінець будівництва	1907
Місткість	800 (400 сидінь)
Будівельна система	Каррарський мармур
Стиль	модерн, Віденська сецесія
Належність	латинський обряд
Єпархія	римсько-католицька архієпархія Відняd
Стан	пам'ятка культурної спадщини
Адреса	Baumgartner Höhe, 1
Оригінальна назва	нім. Kirche am Steinhof
Епонім	Леопольд III
Церква на Штайнгофі (Австрія)
Церква на Штайнгофі у Вікісховищі

Будівля церкви розміщена на висоті 310 м над рівнем моря на схилах 450 метрової гори Віденського лісу, за 9 км від центру Відня. Церква стоїть посеред лісу, у середині приміського лікарняного комплексу, який займає площу 100 гектарів. Щоб дійти до неї пішки, треба подолати довгий і важкий шлях.

Історія

Палац Віденської сецесії

У 1902 році Отто Вагнер виграв перший приз у конкурсі на будівництво психіатричної лікарні в Гюттельдорфі, однак він побудував лише церкву Святого Леопольда, яка тепер вважається однією з найважливіших церков ХХ століття.

Святий Леопольд

Святий Северин

Ангели над входом

Інтер'єр церкви

Вітраж

Фасад церкви

Макет проекту церкви був виставлений у 1903 році під час 23-ї виставки в палаці Віденської сецесії. Будівництво розпочалося в червні 1905 року. Отто Вагнерові допомагали два інші архітектори, Отто Шенталь і Марсель Каммерер, і багато визначних майстрів: Коломан Мозер (вітражі та мозаїки); Отмар Шимковиць (статуї чотирьох ангелів над головним входом); Ріхард Лукш (дві скульптури святих покровителів Австрії — Святого Леопольда і Святого Северина, виготовлені з бронзи). Фасад будівлі облицьований двосантиметровими плитами з каррарського мармуру. Підлога покрита білою та чорною плиткою. Церкву прикрашають безліч металевих елементів — болтів і шпильок, які залишені відкритими.

Інтер'єр церкви в білих і золотих кольорах складається з єдиної нави, у ній можуть розміститися 800 вірян, у тому числі є 400 сидячих місць. Купол прикрашений зображеннями чотирьох євангелістів: Матвія, як людини; Марка, як лева; вола для Луки і орла для Івана. Вітражі завдяки використанню синіх і фіолетових тонів заважають проникненню надто яскравого світла. Барвиста мозаїка Форстера, розміщена за вівтарем, зображає сцену прийому душ на небесах. Серед святих — зображення Святої Димфни, покровительки душевних хвороб. Церква обладнана туалетами та є приміщення швидкої допомоги.

Церква побудована у формі грецького хреста, з віссю Північ-Південь, увінчана куполом, що покритий позолоченими мідними листами і завершується золотим хрестом. Купол стягується металевим кільцем, яке протидіє бічному розтягові, тому він не має звичайних опор. Вхід до церкви з південної сторони здійснюється через троє дверей: для жінок, для чоловіків і для хворих. Над монументальним портиком стоять чотири фігури ангелів. Фасад також має на своїй верхівці дві великі вежі, кожна з яких завершена статуєю святого.

Церква була відкрита 8 жовтня 1907 року. Та лише в 1913 році був завершений живопис вівтаря Леопольдом Форстером за проектом Реміуса Гейлінга.

Орган

Після завершення будівництва церква була доступна тільки для співробітників притулку, його пацієнтів та їх сімей. Тільки в 1981 році лікарня погодилася відкрити церкву для громадськості, але лише один день на тиждень. Тут відбуваються також обряди одруження та хрещення.