Гребенне (Томашівський повіт)
Гребенне (пол. Hrebenne) — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 308 осіб (2011[1]).
Село
 Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°34′33″ сх. д. / 50.28305556002777621° пн. ш. 23.57611111002777804° сх. д.Координати: 50°16′59″ пн. ш. 23°34′33″ сх. д. / 50.28305556002777621° пн. ш. 23.57611111002777804° сх. д.
|
Розташування ред.
Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).
Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».
Історія ред.
Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборові[2]. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією Європи[3].
До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.
За підрахунками Володимира Кубійовича[4], населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців-грекокатоликів — 1420, українців-латинників — 160, поляків — 30, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.
Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[5]. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гребенного на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 742 українців[5]. У селі залишилося 672 поляки[5]. Ще 29 невиселених українців підлягали виселенню[5].
У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 31 учень[6].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 166 | 36 | 112 | 18 |
| Жінки | 142 | 18 | 87 | 37 |
| Разом | 308 | 54 | 199 | 55 |
Церковна громада ред.
Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмів[8], у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:
| рік | Гребенне, ос. | разом з філіями, ос. |
|---|---|---|
| 1840 | 418 | 857 |
| 1859 | 478 | 1020 |
| 1879 | 682 | 1131 |
| 1899 | 951 | 1534 |
| 1926 | 1000 | 1750 |
| 1938 | 1417 | 2302 |
Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.
Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський о. Іван Тарапацький. Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці[9].
Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешова отець Микола Осьценко пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло відділення Українського суспільно-культурного товариства в Любліні[10].
Пам'ятки ред.
- Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна.
Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному.
- В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.
Уродженці ред.
- Дуркевич Микола Михайлович (1936—2021) — український перекладач.
- Іваницька Надія Степанівна (1938—1982) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
- Козак Михайло (нар. 1932) — український педагог, громадський діяч[11].
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ https://risu.org.ua/article_print.php?id=33350&name=kaleido_digest&_lang=ua&
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 3. s. 174.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Мюнхен: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1983. — с. 64.
- ↑ а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 423. (пол.)
- ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 131. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської адміністрації Лемківщини (1828—1939). — Львів: Каменяр, 1995. — с. 188—189
- ↑ У Польщі українські дерев'яні церкви стали частиною туристичних веломаршрутів. ТСН. 25 серпня 2017. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ Парнікоза, Іван. Гребенне. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 05.08.2021 р..
- ↑ Колянчук О. М. Козак Михайло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гребенне (Томашівський повіт)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |