Hesperocyoninae
Hesperocyoninae — вимерла підродина хижих ссавців із родини псових. Наразі відомо 26 видів. Hesperocyoninae — це базальні псові, які дали початок двом іншим підродинам псових, Borophaginae і Caninae[1]. Ця підродина була ендемічною для Північної Америки, живучи там приблизно 20 мільйонів років. Згідно з аналізом скам'янілостей північноамериканських викопних м'ясоїдних тварин, занепад Hesperocyoninae до вимирання протягом періоду приблизно від 20 мільйонів років тому був викликаний конкуренцією з котовими й борофагінами[2].
| Hesperocyoninae | |
|---|---|
| |
| Череп Mesocyon coryphaeus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Hesperocyoninae Martin, 1989 |
| Роди | |
 Вікісховище: Hesperocyoninae
| |
| Підродини псових | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
.png){kind=small}
Усі Hesperocyoninae мають клиноподібні нижні зуби та тонкі верхні моляри[3]. На відміну від борофагів і псів, у Hesperocyoninae майже всі види гіперм'ясоїдні (тварини, раціон яких на 75 % складається з м'яса)[4].
Наприкінці еоцену, 37 мільйонів років тому, з'явився рід Hesperocyon, псовий розміром з лисицю. У нього все ще були примітивні риси, такі як п'ять пальців на ногах, усе ще частково тверда постава та збереження деревної поведінки. Цей рід був дуже вдалим і під час нижнього олігоцену (34 мільйони років тому) породив численні нові роди[3]. Наступною групою, яка виникла приблизно в той же час, була клада Mesocyon-Sunkahetanka-Enhydrocyon, яка стала найрізноманітнішою групою Hesperocyoninae з 11 видами. Представники цієї клади продемонстрували поступове збільшення розмірів тіла та пристосування до гіперм'ясоїдності. Насправді премоляри зміцніли настільки, що могли перемелювати кістки. Першими з цієї групи з'явилися Mesocyon — хижаки розміром із сучасних койотів. Вершина цієї еволюції до гіперхижачості представлена Enhydrocyon, першим псовим, який отримав великі розміри й взяв на себе роль альфа-хижака у своїй екосистемі. Цей рід вимер протягом міоцену, 22 мільйони років тому[3]. Остання лінія цієї групи, Osbornodon, яка включала найбільший вид Hesperocyoninae, пристосувалася до всеїдної дієти, подібної до раціону сучасних псових і борофагів. Hesperocyoninae в цей період переживали період занепаду, оскільки конкурували зі своїми родичами-борофагами. Прибуття котових і барбурофелідів з Азії погіршило ситуацію. Зі зникненням Osbornodon приблизно 15 мільйонів років тому Hesperocyoninae вимерли[2][3].
Галерея
ред.-
Художня реконструкція Hesperocyon
Примітки
ред.- ↑ Wang, X.; Tedford, R.H. (2008). Dogs, Their Fossil Relatives and Evolutionary History. Columbia University Press. с. 23—31. ISBN 978-0-231-13528-3. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 17 квітня 2022.
- ↑ а б Silvestro, D.; Antonelli, A.; Salamin, N.; Quental, T. B. (2015). The role of clade competition in the diversification of North American canids. Proceedings of the National Academy of Sciences. 112 (28): 8684—8689. Bibcode:2015PNAS..112.8684S. doi:10.1073/pnas.1502803112. PMC 4507235. PMID 26124128.
- ↑ а б в г X. Wang & R. H. Tedford, Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History, Columbia University Press, 2008, pp. 23-35, ISBN 978-0-231-13528-3 (англ.)
- ↑ Wang, X. 1994. Phylogenetic systematics of the Hesperocyoninae (Carnivora, Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History, 221:1-207.