Хендлі Пейдж Галіфакс (англ. Handley Page Halifax) — британський чотирьох-моторний важкий бомбардувальник, що перебував на озброєнні Королівських ВПС Великої Британії за часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Handley Page і брав найактивнішу участь від початку до кінця світової війни. «Галіфакси» також перебували на озброєнні Королівських ВПС Канади, Австралії, військово-повітряних сил Вільної Франції, ВПС польських збройних сил на Заході, а у післявоєнний час у Королівських ВПС Єгипту та Пакистану й французьких повітряних силах.

Handley Page Halifax
«Хендлі Пейдж Галіфакс» Королівських ВПС Великої Британії на польоті. Березень 1944
Призначення: важкий бомбардувальник
Перший політ: 25 жовтня 1939
Прийнятий на озброєння: 13 листопада 1940
Знятий з озброєння: 1961 (Пакистан)
Період використання: 19401945
На озброєнні у: RAF roundel.svg Королівські ВПС Великої Британії
Roundel of Canada.svg ВПС Канади
Roundel of Australia.svg ВПС Австралії
Free French Air Forces Roundel 2.svg ВПС Вільної Франції
Roundel of Egypt.svg Королівські ВПС Єгипту
Roundel of Pakistan.svg Королівські ВПС Пакистану
Roundel of France.svg ВПС Франції
Розробник: Handley Paged і English Electricd
Виробник: Велика Британія Handley Page
Всього збудовано: 6 176
Конструктор: Handley Paged
Екіпаж: 7 осіб
Крейсерська швидкість: 346 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 454 км/год
Бойовий радіус: 3 000 км
Бойова стеля: 7 315 м
Швидкопідйомність: 3,8 м/с
Довжина: 21,82 м
Висота: 6,32 м
Розмах крила: 31,75 м
Площа крила: 110,6 м²
Порожній: 17 345 кг
Максимальна злітна: 24 675 кг
Двигуни: 4 × радіальні двигуни Bristol Hercules XVI
Тяга (потужність): 1 615 к.с. (1205 кВт)
Підвісне озброєння: 5 897 кг бомб
Кулеметне озброєння: 8 × .303-дюймовий (7,7-мм) авіаційних кулеметів М1919 (4 — у хвостовій частині; 4 — в бокових установках);
1 × .303-дюймовий (7,7-мм) Vickers K в носовій турелі

Історія створенняРедагувати

 
Випробовування моделі «Галіфаксу» в аеродинамічній трубі.

Handley Page розробляли двомоторний бомбардувальник для дальніх бомбардувань ще з 1935 року в рамках специфікацій B.1/35 і P.13/36. Після довгого процесу розробки у квітні 1937 року фірма отримала контракт на побудову двох прототипів H.P.56 з моторами Rolls-Royce Vulture. Але Handley Page відмовились від реалізації двомоторного варіанту, побоюючись майбутніх проблем з двигунами, які згодом і проявились в конкурента H.P.56 — Avro Manchester. Натомість було запропоновано проект H.P.57 чотиримоторного бомбардувальника з надійнішими двигунами Rolls-Royce Merlin. Пропозиція була прийнята міністерством авіації і 3 вересня 1937 року було сформовано новий контракт. А 1 січня 1938 року, ще задовго до перших польотів було зроблено замовлення на виготовлення 100 літаків.

Майбутній «Галіфакс» був суцільнометалевим середньопланом з двокільовим оперенням хвоста. При проектуванні було передбачено можливість вузлового складання через субпідрядні фірми. Перший прототип «Галіфаксу» піднявся в повітря 25 жовтня 1939 року. Тестові польоти були вдалими, і через рік почалося серійне виробництво. Загалом до листопада 1946 року було виготовлено 6178 літаків.[1]

ВаріантиРедагувати

Попередні розробкиРедагувати

  • H.P.55 — проект двомоторного бомбардувальника. Розроблявся в рамках специфікації B.1/35, завершений не був.
  • H.P.56 — проект двомоторного бомбардувальника з двигунами Rolls-Royce Vulture. Розроблявся в рамках специфікації P.13/36. Рішенням компанії був скасований.

H.P.57Редагувати

  • H.P.57 — прототипи:
    • L7244 — перший прототип з двигунами Merlin X і без захисного озброєння.
    • L7245 — другий прототип з озброєнням. Вперше піднявся в повітря 17 серпня 1940 року.
  • Halifax Mk. I — перший серійний варіант чотирьох-моторного важкого бомбардувальника далекої дії. В процесі виробництва значно модифікувався:
    • Halifax B.I Series I — двигуни Merlin X (1130 к.с.). Озброєння включало носову турель з двома кулеметами, хвостову турель з 4-ма кулеметами та дві бортові кулемети. (50 екз.)
    • Halifax B.I Series II — було підвищено вантажопідйомність. (25 екз.)
    • Halifax B.I Series III — двигуни Merlin XX, нова верхня турель та додаткові паливні баки. (9 екз.)
 
  • Канарковий«Шорт Стірлінг»
  • Голубий«Ланкастер»
  • Геліотроп«Галіфакс»
  • H.P.58Редагувати

    • H.P.58 — прототип з 20-мм гарматою та без хвостової турелі. Мав отримати офіційну назву Halifax Mk II, але був скасований через проблеми з озброєнням. Назву було вирішено використати для наступного варіанту.

    H.P.59Редагувати

    • Halifax B.II — нова версія літака з підвищеними ваговими характеристиками, а також запасами палива та боєприпасів.
      • Halifax B.II Series I — перша серія бомбардувальника. Випускалася з березня 1942 року, була оснащена новітньою навігаційною системою.
        • Halifax B.II Series I (спеціальний), SOE — спеціальна версія бомбардувальника для Управління спеціальних операцій для десантування важливих вантажів над Європою. Носове та бокове озброєння знято; деякі незначні зміни у паливній системі.
        • Halifax B.II Series I (спеціальний) — схожий на версію для SOE, але використовувався як бомбардувальник. Деякі екземпляри мали носову турель.
      • Halifax B.II Series IA — змінено носову частину, збільшено захисне озброєння, а також додана можливість використовувати важкі бомби.
      • Halifax B.II Series I (вантажний) — транспортний варіант, що використовувався для перевезення двигунів і запчастин.
      • Halifax B.II Series II — єдиний літак (HR756) з двигунами Merlin XX, виробництво було припинено через появу новішої модифікації.
    • Halifax A.II. — транспортно-десантна модифікація (декілька бомбардувальників було модифіковано для цієї ролі)
    • Halifax GR.II — варіант для Берегового командування ВПС Великої Британії з радаром ASV.Mk 3
      • Halifax GR.II Series I — конвертація бомбардувальника B.II Series I
      • Halifax GR.II Series IA- конвертація бомбардувальника B.II Series IA. В носовій і нижній турелях встановлювались 12,7-мм кулемети. Збільшено паливні баки.
    • Halifax Met.II — варіант метереологічного літака.

    H.P.61Редагувати

    • Halifax B.III — основний серійний варіант бомбардувальника «Галіфакс», оснащений двигунами Bristol Hercules VI або XVI. Було збільшено оглядовість з носової частини, дещо збільшено розмах крил і заокруглено їх кінці.
    • Halifax A.III — Halifax B.III бомбардувальники перероблені на транспортні варіанти та буксири планерів.
    • Halifax C.III — Halifax B.III бомбардувальники перероблені на транспортні варіанти.

    H.P.63Редагувати

    • Halifax B.V — оснащений двигунами Rolls-Royce Merlin XX, з прямокутними закінченнями крил і зміненим шасі.
      • Halifax B.V Series I (спеціальний) — варіант для спеціальних операцій
      • Halifax A.V — Halifax B.V бомбардувальники перероблені на транспортні варіанти та буксири планерів.
      • Halifax GR.V — варіант для [[Берегове командування ВПС Великої Британії|Берегового командування ВПС Великої Британії] оснащений радаром.
    • Halifax B.VI — оснащувався новими 1615-сильними радіальними двигунами Bristol Hercules XVI.
      • Halifax C.VI — модифікація бомбардувальника у військово-транспортний літак.
      • Halifax GR.VI — варіант для Берегового командування ВПС, конвертувався з бомбардувальника.
    • Halifax B.VII — оснащений двигунами Bristol Hercules XVI. Кінцівки крил закруглені, озброєння аналогічне B.III.

    Післявоєнні розробкиРедагувати

    • H.P.70:
      • Halifax C.VIII — вантажний та пасажирський літак.
      • Halton I — цивільна версія літака; у післявоєнний час значна кількість літаків перероблена на транспортні літаки для перевезення людей та вантажів.
      • Halton II — VIP-версія транспортного літака для використання в колоніях.
    • H.P.71:
      • Halifax A.IX — військово-транспортний літак та буксир планерів.

    Тактико-технічні характеристикиРедагувати

     
    Схематичне зображення важкого бомбардувальника «Хендлі Пейдж Галіфакс»

    Технічні характеристикиРедагувати

    Mk.I Mk.II
    Series IA
    Mk.III Mk.VI
    Довжина 21,36 м 21,82 м 21,75 м 21,75 м
    Висота 6,32 м 6,32 м 6,32 м 6,32 м
    Розмах крил 30,12 м 30,12 м 31,75 м 31,75 м
    Площа крил 116 м² 116 м² 118,4 м² 118,4 м²
    Маса пустого 15 237 кг 17 275 кг 17 208 кг -
    Маса спорядженого - - 24 675 кг -
    Максимальна злітна маса 24 948 кг 27 200 кг 28 577 кг 30 845 кг
    Двигуни 4 × Rolls-Royce Merlin X 4 × Rolls-Royce Merlin 22 4 × Bristol Hercules XVI 4 × Bristol Hercules 100
    Потужність 4 × 1130 к. с. 4 × 1460 к.с. 4 × 1735 к.с. 2 × 1800 к.с.
    Максимальна швидкість 426 км/г 418 км/г 454 км/г 497 км/г
    Операційна дальність 1610 км 1335 км 1640 км 2335 км
    Практична стеля 5486 м 6401 м 6096 м 6706 м
    Швидкість підйому - - 3,8 м/с -

    ОзброєнняРедагувати

     
    Бомбове відділення
    • Стрілецьке:
      • Mk. I:
        • 2 × 7.7 мм кулемети Browning М1919 в носовій турелі
        • 4 × 7.7 мм кулемети Browning М1919 в хвостовій турелі
        • 2 × 7.7 мм кулемети Vickers K в бокових вікнах
      • Mk. II Series IA:
        • 7.7 мм кулемет Browning М1919 в носовій турелі
        • 4 × 7.7 мм кулемети Browning М1919 в хвостовій турелі
        • 4 × 7.7 мм кулемети Browning М1919 в верхній турелі
        • 2 × 7.7 мм кулемети Vickers K в бокових вікнах
    • Бомбове:
      • до 5897 кг бомб

    Історія використанняРедагувати

     
    «Галіфакси» під час бомбардувань Бресту. Грудень 1941 року
     
    Галіфакс під час нальоту на німецький підземний бункер біля Маймоскуса — місце запуску Фау-3

    Зимою 1940—1941 року «Галіфаксами» була оснащена 35-та ескадрилья, а перший бойовий виліт відбувся 10 березня 1941 року — цілью бомбардування став порт міста Гавр. До кінця 1941 року було озброєно ще дві ескадрильї. Спочатку «Галіфакси» використовувались для денних нальотів, але втрати були надто високі, тому в подальшому вони використовувались майже виключно вночі.

    «Галіфакс» був першим бомбардувальником, який міг застосовувати нову британську 3629 кілограмову бомбу, яку було вперше було використано під час нальоту на Ессен в квітні 1942 року. Восени цього ж року на «Галіфакси» першими було встановлено радіолокатор H2S. З 1941 року масштаби виробництва літаків зросли і 31 травня 1942 року під час першого нальоту «1000 бомбардувальників»[en] на Кельн в ньому брало участь вже 118 «Галіфаксів» які входили в 4-ту авіагрупу.

    В липні 1942 року «Галіфакси» в складі 10-ї і 76-ї ескадрильї були перекинуті в Палестину, де 12 липня взяли участь в нальоті на Тобрук. Пізніше ці ескадрильї було об'єднано в 462-гу, і вони брали участь в боях в Північній Африці і Італії до закінчення війни в Європі.

    Восени 1943 року нова модифікація Mk.III надійшла в війська і доволі швидко замінила всі попередні. Старіші модифікації почали застосовуватись в Береговому комадуванні як патрульні і транспортні. Як і всі інші бомбардувальники, «Галіфакси» брали участь в нальотах на німецькі війська, зокрема Берлін. А з березня 1944 року почалась підготовка до Нормандської операції, і основними цілями бомбардувань стали об'єкти інфраструктури Франції.

    Хоча «Галіфакси» і програвали в характеристиках іншому чотирьох-моторному бомбардувальнику — «Ланкастеру» вони використовувались до кінця війни. Зокрема вони бомбардували місця запусків Фау-1, 24-25 квітня 1945 року здійснювали нальоти на Фризькі острови, а 3 травня було здійснено останній бомбовий рейд на Фленсбург.

    Після закінчення війни бомбардувальні модифікації «Галіфаксів» було знято з озброєння Королівських ВПС, транспортні — використовувались ще до 1952 року.

    ВПС Франції отримала 64 «Галіфакси» Mk.VI в 1945-47 році, вони використовувались для морського патрулювання і як транспортні. Ще 6 «Галіфаксів» отримав Пакистан, в авіації якого вони використовувались до 1954 року. Найдовше служили «Галіфакси» ВПС Єгипту (9 літаків модифікації A.IX) — всі були зняті з озброєння в 1956 році.[1]

    Див. такожРедагувати

    ЛітератураРедагувати

    • Barnes, C. H. Handley Page Aircraft since 1907. London: Putnam, 1987. ISBN 0-85177-803-8.
    • Bingham, Victor F (1986). Halifax, Second to None: The Handley Page Halifax. Airlife. ISBN 0-906393-66-3. 
    • Jones, Geoffrey Patrick. Night Flight: Halifax Squadrons at War. London: William Kimber, 1981. ISBN 0-7183-0338-5.
    • Lake, Jon (1999). Halifax Squadrons of World War 2. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-892-5. 
    • Lake, Jon (1997). Halifax Variants. Wings of Fame, Vol. 8. Aerospace Publishing. ISBN 1-86184-009-8. 
    • Merrick, Keith A. Handley Page Halifax: From Hell to Victory and Beyond. Hersham, Surrey, UK: Ian Allan Publishing, 2009. ISBN 978-1-906537-06-7.
    • Merrick, Keith A. The Handley Page Halifax. Bourne Ends, Buckinghamshire, UK: Aston Publications, 1990. ISBN 978-0-946627-60-8.
    • Rapier, Brian J. Halifax at War. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan, 1987. ISBN 0-7110-1554-6.
    • Scutts, Jerry. Halifax in Action (Aircraft in Action series, No. 66). Carrollton, TX: Squadron/Signal Publications, Inc., 1984. ISBN 0-89747-158-X.
    • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

    ПосиланняРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. а б Харук, 2012, с. 58-61