HD111133
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 12г 47х  2,31с
Схилення + 5° 57′  1,3″
Видима величина (V) 6,31[1]
Характеристики
Спектральний клас A1
показник кольору U−B -0,06
яскравість B 6,280±0,004[2]
показник кольору B−V -0,013±0,006[2]
яскравість V 6,299±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,06
індекс m1 0,22
індекс c1 1,00
індекс Hβ 2,83[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,290[2]
Мінімальна яскравість 6,330[2]
Період фотометричної
змінності зорі
16,32[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 29,95± 0,74[2] мас/рік

за схиленням: -55,54± 0,50[2] мас/рік

Паралакс (π) 6,23 ± 0,93[2] мас
Відстань 523,53 світлових років
160,51 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=18[3]км/сек
Інші позначення
HD 111133,

HIP 62376, HR 4854, BD+6 2660,

GSC 296-905
Посилання
SIMBADдані для HD111133

HD111133 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,3.[1] Вона розташована на відстані близько 523,5 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики ред.

Зоря HD111133 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 16,32 доби в межах від Hmin= 6,33 до Hmax= 6,29.[2]


Пекулярний хімічний склад ред.

Зоряна атмосфера HD111133 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле ред.

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 996,7± 203,6 Гаус.[4]

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631