Лепешняк гайовий
Лепешняк гайовий[1], лепешняк дібровний[2] (Glyceria nemoralis) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у центральній і східній Європі, західній Азії.
| Лепешняк гайовий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Лепешняк (Glyceria) |
| Вид: | Лепешняк гайовий (G. nemoralis)
|
| Біноміальна назва | |
| Glyceria nemoralis | |
Опис ред.
Багаторічна трав'яниста рослина 30–100(110) см. Язичок 4–6 мм довжиною, розірваний на волосоподібні частки. Листові піхви трубчасті для більшої частини їх довжини, гладкі, голі на поверхні. Листові пластини шириною 2–5 мм; світло-зелені; поверхні дещо шершаві, зверху грубі; верхівка гостра, або загострена. Суцвіття — відкрита, яйцювата волоть, 15–35 см завдовжки. Первинні гілки волоті висхідні; несуть 1–16 колосків на кожній нижній гілці. Гілочки волоті гладкі. Колоски поодинокі. Колоски до 13 мм довжиною, 5–7-квіткові. Із 7 жилок на нижній квіткової лусці тільки 3 сильно виступають і доходять до верхівки луски, інші 4 жилки слабші й у верхній третині луски майже непомітні. Пиляків 3; 1–1.5 мм завдовжки; жовті[2][3].
Поширення ред.
Поширений у центральній і східній Європі (Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Білорусь, Естонія, Литва, Росія, Україна, Болгарія, Румунія, Сербія) та західній Азії (Вірменія, Азербайджан, Туреччина)[3][4][5].
В Україні вид зростає на болотистих місцях в тінистих листяних лісах — у лісових і лісостепових районах, спорадично[2].
Примітки ред.
- ↑ Glyceria nemoralis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 461. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 28.02.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 28.02.2019. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 28.02.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |