Відкрити головне меню
Гліцерія
Glyceria maxima
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Meliceae
Рід: Glyceria
R.Br.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Glyceria
EOL logo.svg EOL: 108086
IPNI: 127853-3
ITIS logo.svg ITIS: 40831
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37871

Гліцерія (Glyceria), лепешняк[1], «манник» — рід трав родини тонконогових широковідомих як «манна-трава» (mannagrass) або, як називають у Великій Британії — «солодкі трави» (sweet-grass). Багаторічні трави з повзучим кореневищем поширені у вологих регіонах в помірних областях по всьому світу. Деякі «манна-трави» (mannagrasses) вважаються бур'янами, а інші перебувають під загрозою зникнення.

Зміст

ОписРедагувати

Цей злак росте по сирим лукам, канавах і берегах річок та досягає 1 метр заввишки, з рідкісною однобокою волоттю колосків. У нього шорсткі довгі і досить широкі для злаку листя і повзуче кореневище.[2]

У світло-зелених колосків дозрівають округлі, в 1 міліметр довжиною зернівки. Ці зернівки містять до 75 відсотків крохмалю і до 10 відсотків білків.

Використання людиноюРедагувати

Збирають зернівки в другу половину літа і варять. Виходить каша, сильно розбухаюча, приємна на смак і поживна.[2]

Найкращий смак дають насіння манника з обдертою оболонкою. Обдерти її можна на відповідно відрегульованому кавовому млинку. Отримана з манника крупа носить назву польської. Нею заправляють супи для слабких хворих, які потребують дієтичного харчування.[2]

Манник латинською мовою називається «гліцерія» (Glyceria), що означає: «солодкий». І дійсно, зернівки манника і каша з них солодкі.[2]

ВидиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Лепешняк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в г (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

ПосиланняРедагувати