Вікіпедія

Divinity II

відеогра 2009 року
Не плутати з Divinity: Original Sin II.

Divinity II — це рольова гра, розроблена Larian Studios і випущена 20 листопада 2009 року. Це третя гра у серії Divinity і перший проєкт Larian Studios, випущений не тільки для Windows, але й на консолях третього покоління.[2] Проєкт носив підзаголовок Ego Draconis і вийшов у Європі під видавництвом dtp entertainment, а в Сполучених Штатах — cdv Software Entertainment.[3] В 2011 році вийшло оновлене перевидання під назвою The Dragon Knight Saga, яке включало доповнення Flames of Vengeance, а вже у 2012 року вийшла фінальна збірка під назвою Divinity II: Developer's Cut, під видавництвом Focus Home Interactive.

Divinity II
Розробник Larian Studios
Видавець
Список
Дистриб'ютор Steam і Good Old Games
Жанр(и) Рольовий бойовик
Платформа
Дата випуску EU 20 листопада 2009 року[1]
NA 5 січня 2010 року[2]
Режим гри однокористувальницька гра
Творці
Продюсер Бенуа Лузас
Керівник(и) Свен Вінке
Сценарист(и) Ян Ван Досселер
Ігродизайнер(и) Фарханг Намдар
Програміст(и) Матьє Ванхов
Кензо тер Ельст
Художник(и) Алекс Ван Утегем
Композитор(и) Кірілл Покровський
Технічні деталі
Рушій Gamebryo
Divinity
Офіційний сайт​(англ.)

Ігровий процес ред.

 
внутрішньоігровий інтерфейс: наверху ліворуч міні-мапа, посередині життєві показники персонажу і доступні навички

Divinity II — це традиційний рольовий бойовик із дослідженням ігрового світу, виконанням квестів та взаємодією з різними персонажами. При створенні Divinity II розробники надихалися такими іграми як Diablo. В проєкті широко використовуються модернізація спорядження і випадкові магічні ефекти на ньому; унікальні набори предметів, які дають переваги при спільному використанні; і механіка маркерів на квестових персонажах. Гра також використовує більш традиційні елементи рольових ігор: розгалужену діалгову систему, вибори, що впливають на подальший розвиток подій і небойові сегменти з елементами платформеру або головоломки. Під час взаємодії з персонажами, гравець часто матиме можливість читати їхні думки, що може надати інформацію, додаткові варіанти в квесті чи нове спорядження.[4]

Під час початкового навчального сегменту, гравцям надається обов'язковий вибір класу свого персонажа, але подальший прогрес є довільним і гравець може вільно розподіляти очки навичок. Навички згруповані в традиційні «школи», які можливо змішувати між собою. Існує кілька форм крафту: алхімія дозволяє створювати зілля; некромантія, для налаштування улюбленця-нежиті; зачарування, що покращує спорядження персонажа.[5]

Після певного сюжетного моменту, протагоніст отримує базу для операцій, відому як Бойова вежа (Battle Tower), а також здатність ставати драконом. Бої з драконами працюють подібно до наземних: доступна звичайна атака, навички драконячих сил і обладнання для покращення своїх здібностей.[6]

Розробка ред.

Divinity II: Ego Draconis ред.

Роботи над Divinity II розпочалися у 2006 році, після отримання Larian Studios фінансування. У грі використовувався двигун Gamebryo, відомий своїм використанням в Oblivion і Fallout 3.[7]

Із самого початку в проекті було закладено ідею перетворення персонажа гравця на дракона. Також планувалася проміжна стадія напівдракона, яка б посилювала гравця в наземних битвах. Однак через складність у реалізації від нього довелося відмовитися. У фінальній версії гри модель напівдракона використовується для одного з ворогів — драконідів на Острові Стражів. Програмісти казали, що дизайнери його прибрали через проблеми з балансом, але дизайнери говорили, що програмісти його не подужали: через нього гра зависала. Натомість зробили різноманітну бойову систему, яку розробники назвали більш цікавою, ніж напівдракон з обмеженими можливостями. Спочатку в гру також входило більша кількість областей, які включали, у тому числі, місця з Divine Divinity, більша різноманітність тваринного світу, більше персонажів. Бойова вежа мала більше значення і знаходилася не в якомусь віддаленому куточку світу, а десь у Рівеллоні і туди мали стікатися союзники протагоніста. Була задумана мультиплеєрна кампанія на кількох гравців. Проєкт був закритий через нестабільну роботу та брак цікавих квестів і для того, щоб приділити більше уваги іншим аспектам гри. Незважаючи на значні скорочення, гра в результаті вийшла 24 липня 2009 року в Європі під назвою Divinity II: Ego Draconis.[8][9]

Divinity II: The Dragon Knight Saga ред.

Після видання Divinity II: Ego Draconis, перед розробниками постала необхідність оновлення гри для усунення деяких помилок та проблем з грою та покращення продуктивності рушія. Крім того, багато гравців залишилися незадоволені відкритим фіналом гри. У зв'язку з цим, Larian вирішили випустити доповнення, яке включало патч до Ego Draconis, а також продовження з більш чітким фіналом. Доповнення Divinity II: Flames of Vengeance було видано у серпні 2010 у Німеччині та у листопаді в інших європейських країнах.[10] Одночасно з доповненням було видано збірку Divinity II: The Dragon Knight Saga, що включала оригінальну виправлену гру та доповнення. Ще кілька місяців розробникам знадобилося на те, щоб випустити версію для Xbox 360. Це сталося 12 квітня 2011 року — для консолі було видано гру разом із доповненням (фактично — збірку The Dragon Knight Saga), саундтреком та артбуком. Інтерфейс консольної версії суттєво відрізнявся від ПК-версії.[9]

Divinity II: Developer's Cut ред.

Divinity II: Developer's Cut — спеціальне видання випущене 18 жовтня 2012 року.[11] До десятої річниці серії Divinity Larian Studios випустили оновлення гри Divinity II: Developer's Cut, яке, крім виправлення помилок, включало велику кількість додаткових матеріалів, концепт-арти, фільм про створення серії, журнал з описом 15-річної історії Larian Games та багато іншого. Ключовою відмінністю цієї збірки був доступ до консолі Режиму Розробників, що відкриває приголомшливі можливості для вивчення ігрової піднаготної.

Маркетинг ред.

Колекційне видання Ego Draconis включало 18-сантиметрову фігурку, тканинну карту Рівеллону, міні-альбом із саундтреком, і тимчасове татуювання з логотипом Divinity II: Ego Draconis.[12]

Для випуску Divinity II: Developer's Cut на GOG веб-сайт проводив рекламну акцію за моделлю «плати, скільки хочеш», де люди, які придбали Developer's Cut, отримували ранній доступ до бонусних матеріалів і саму гру після випуску. Larian опублікували позакадрові відео процесу розробки, коли продажі досягли певних віх, а також технічну демо своєї першої незавершеної гри The Lady, the Mage and the Knight.[13]

Оцінки і відгуки ред.

Гра одержала змішані відгуки. В цілому вона була прийнята добре, завдяки цікавому сюжету і незвичайним ходам, на кшталт перетворення на дракона і можливості читання думок, проте великий негативний ефект мали численні помилки і невиразний відкритий фінал. Журналісти відмітили «потужний наратив і відкритий дизайн — основні моменти цього фантастичного досвіду. Divinity II: Ego Draconis, ймовірно, залишиться поза увагою багатьох через час її випуску (прим. авт. — гра вийшла майже одночасно з Dragon Age Origins), але вона пропонує справді захоплюючий світ для любителів рольових ігор».[21] Стосовно Dragon Knight Saga журналісти також зазначили: «Ми оцінили графічні покращення, але новачки, які очікували візуальних чудес, не повинні тішити себе марними надіями. Все ще можна знайти велику кількість збоїв, найяскравішими з яких є візуальні. Загальне сприйняття масштабів Рівеллону занадто незначне, незважаючи на справжню велич світу».[22]

Журналіст з IGN оцінив Ego Draconis на 4,8 з 10, заявивши: «Я не можу нікому рекомендувати версію цього продукту для Xbox 360».[16] Проте в рецензії на The Dragon Knight Saga інший рецензент IGN заявив: «Якщо ви взагалі не торкалися Divinity II і вам подобаються рольові бойовики, ви не будете розчаровані».[23] Видання Eurogamer відзначили що «історія переконлива і добре розказана, і, безумовно, заслуговує на увагу, але знадобиться багато терпіння, щоб отримати максимальну віддачу від Ego Draconis».[20] На думку Games Radar «є кращі рольові ігри, в які можна пограти в першу чергу. Witcher і Dragon Age: Origins повинні стояти у вашому списку, перш ніж ви дістанете з полиці цю гру».[19] За словами Game Spot: «якщо ви всепрощаючий фанат рольових ігор, можливо, ви зможете не помітити недоліків і побачити цю гру такою, якою вона могла бути. Але чудові ідеї не завжди створюють чудову гру, і Divinity II не така захоплююча, як її попередниці, чи така затягуюча та реіграбельна, як її сучасні конкуренти».[17]

Примітки ред.

  1. ↑ Divinity II Confirmed for November 20th Release. zConnect. 8 вересня 2009. Архів оригіналу за 22 листопада 2009. Процитовано 28 січня 2023.
  2. ↑ а б Divinity II – Ego Draconis Goes Gold. IGN. 24 листопада 2009. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 28 січня 2023.
  3. ↑ IGN Staff (17 вересня 2009). cdv USA to Publish Divinity II - Ego Draconis in North America. IGN (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  4. ↑ Tekaia, Pascal. Divinity 2: Ego Draconis Review. RPGamer (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  5. ↑ Onyett, Charles (16 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  6. ↑ VanOrd, Kevin (8 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. GameSpot (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  7. ↑ Larian Studios committed to Emergent's Gamebryo for developing diverse titles incl. Divinity II: EGO DRACONIS. Emergent. 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 28 січня 2023.
  8. ↑ Divinity Anthology — Developer's Journal. 2012. стор. 70–93.
  9. ↑ а б Romero, Josh (20 жовтня 2009). Divinity 2: Ego Draconis release date in USA is January 5, 2010, on PC and Xbox 360. Video Games Blogger. Процитовано 28 січня 2023.
  10. ↑ Schneider, Christian Fritz (2 березня 2010). Divinity 2: Flames of Vengeance - Erstes Addon angekündigt. GameStar (de-DE) . Процитовано 28 січня 2023.
  11. ↑ Devore, Jordan (31 жовтня 2012). Divinity II: Developer's Cut out now on Steam. Destructoid (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  12. ↑ Divinity II: Ego Draconis (Collector's Edition) for Windows (2009). MobyGames. Процитовано 28 січня 2023.
  13. ↑ Hafer, Leana (10 жовтня 2012). Pay what you want for Divinity Anthology. PC Gamer (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  14. ↑ Divinity II: Ego Draconis. Metacritic (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  15. ↑ Divinity II: Ego Draconis. Metacritic (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  16. ↑ а б Onyett, Charles (16 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  17. ↑ а б VanOrd, Kevin. Divinity II: Ego Draconis Review. GameSpot (амер.). Процитовано 28 січня 2023.
  18. ↑ Biessener, Adam. Divinity II: Ego Draconis Review - Wonderful World, Terrible Technology. Game Informer (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  19. ↑ а б Smith, Quintin (5 січня 2010). Divinity II: Ego Draconis review. gamesradar (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
  20. ↑ а б Pearson, Dan (25 листопада 2009). Divinity II: Ego Draconis. Eurogamer.net (en-gb) . Процитовано 28 січня 2023.
  21. ↑ Divinity II: Ego Draconis Review. Game Zone. Архів оригіналу за 26 січня 2010. Процитовано 23-01-28.
  22. ↑ Divinity II: The Dragon Knight Saga Review. GameZone. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 29 січня 2023.
  23. ↑ Michael, Jon (19 квітня 2011). Divinity II: The Dragon Knight Saga Review. IGN (англ.). Процитовано 28 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Divinity_II&oldid=40095237