Мартин тонкодзьобий
Мартин тонкодзьобий[1] , морський голубок (Chroicocephalus genei) — птах родини мартинових. Гніздиться колоніями на морському узбережжі Євразії з теплим кліматом. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий вид.[2]
| Мартин тонкодзьобий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Завропсиди (Sauropsida) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Мартинові (Laridae) |
| Рід: | Мартин (Chroicocephalus) |
| Вид: | Мартин тонкодзьобий (C. genei)
|
| Біноміальна назва | |
| Chroicocephalus genei (Breme, 1839)
| |
| |
| Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року Зимування | |
| Синоніми | |
|
Chroicocephalus genei | |
Опис ред.
.jpg)
Трохи більший за мартина звичайного. Маса тіла 300—400 г, довжина тіла 42-44 см, розмах крил 102—110 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні спина і крила сірі; решта оперення біла, з рожевим відтінком знизу на тулубі; по передньому краю першорядних махових пер та по їх покривних проходить широка біла смуга; кілька крайніх першорядних махових пер зверху мають чорну верхівку, а знизу, крім перших трьох, майже цілком бурі; дзьоб червоний, від світлого до темного; навколоочне кільце і ноги темно-червоні; райдужна оболонка ока білувата, жовтувата або сірувата; у позашлюбному оперенні рожевого відтінку нема; за очима темні плями. У молодого птаха на білій голові буруваті плями; пера спини і плечі, а також верхні покривні пера крил, крім сірих великих покривних, бурі, зі світлою облямівкою; ноги і дзьоб тілесного кольору; райдужна оболонка ока коричнева; навколоочного кільця нема; взимку першого року життя спина і плечі сірі.
Від інших мартинів відрізняється довшим і тоншим дзьобом; крім того, дорослий птах від дорослого звичайного мартина у позашлюбному оперенні — відсутністю бурих плям на тім'ї, а в шлюбному — білою головою; від дорослого сизого мартина — широкою білою смугою на передньому краї крил, а в шлюбний період — також рожевим відтінком грудей; молодий від молодого звичайного мартина — світлішим верхом та меншою плямистістю на голові.[2]
Поширення та місця існування ред.
Ареал охоплює південне узбережжя Середземного моря, південний захід Піренейського півострова, Егейське та Червоне море, Перську затоці, узбережжя Чорного та Каспійського морів, Малу Азію, Іран, узбережжя Пакистану.
В Україні гніздиться у Причорномор'ї та на Сиваші; взимку трапляється переважно біля південного узбережжя Криму[2].
Більшість птахів мігрують на зимівлю на південь в Північну Африку, Індію, а частина — в Західну Європу.
Гніздові колонії нараховують від кількох десятків птахів до десятка тисяч пар розташовуються виключно на островах, де ці мартини обирають знижені солончакові ділянки, вкриті солонцем трав'янистим, содником (Suaeda maritima) і обіоною (Obione verrucifera); за нестачі місць для гніздування частина гнізд будується на голих, позбавлених рослинності плямах солончаків, які чергуються з місцями, що заросли названими вище рослинами. Острови можуть бути або материкового, або наносного походження. Одні й ті ж місця за сприятливих умов тонкодзьобі мартини можуть заселяти протягом десятків років, у той же час окремі поселення можуть існувати один або декілька сезонів.
Чисельність ред.
Світова популяція нараховує 310-380 тис. особин[3]. Чисельність в Європі оцінена в 37—56 тис. пар, в Україні — 25—40 тис. пар. Зимує в Європі понад 4000 особин[4].
Гніздування ред.
До гніздування приступає, як правило, у віці двох років. Моногам. Облігатно-колоніальний вид. Для облаштування колонії тонкодзьобі мартини обирають ділянки, позбавлені або майже позбавлені рослинності; нерідко колонії тяжіють до підвищень мікрорельєфу. Поряд з тонкодзьобими мартинами зазвичай гніздяться чорнодзьобі, рябодзьобі та каспійські крячки, однак у таких змішаних колоніях ці мартини в більшості випадків утворюють компактні моновидові угруповання. Сусідства з жовтоногим мартином вони явно уникають. Величина колоній варіює від кількох до кількох сотень і навіть тисяч гнізд. Щільність гніздування дуже виллика — на Сиваші середня відстань між центрами сусідніх гнізд становить 0,42 м.
Будівництво гнізда й охорона його починаються тільки за 2-3 дні до відкладання яєць. Гніздо — зазвичай масивна споруда з сухих водоростей, гілочок солянцю та іншого рослинного матеріалу. Краї гнізд у період насиджування завжди забруднені послідом. Розміри гнізд на Сивашу (мм): діаметр гнізд — 255—340 (у середньому 293), діаметр лотка — 155—240 (185), глибина лотка — 25-52 (34). Перші кладки з'являються в період від середини квітня до початку травня.
У повній кладці 1-5, частіше всього 2-3 яйця. Їх середні розміри на Молочному лимані становлять в середньому 53,9×38,3 мм. Насиджують кладку обидва птахи, але більшою мірою самка. Тривалість періоду насиджування 21-22 дня. У вигодовуванні пташеня беруть участь обидва батьків. Виводки зазвичай залишають гніздо через 3 доби після вилуплення старшого пташеняти. Після залишення колонії виводки збираються в так звані «ясла» — великі зграї пташенят, біля яких постійно перебуває й декілька дорослих птахів. Такі ясла нерідко нараховують декілька сотень і навіть тисяч пташенят. На крило молоді птахи піднімаються у віці 33-37 днів. Батьки догодовують пташенят і після залишення колонії.[5]
Живлення ред.
Трофічно більше пов'язаний з водоймами, ніж із суходолом. Основні місця пошуку їжі — мілководні лагуни, де ці птахи здобувають дрібну рибу (хамсу, атеринок, бичків, морських голок) і безхребетних (креветок, морських тарганів); прісноводні болітця, де вони збирають мотиля та інших личинок комах, а також дуже солоні водойми — місця для пошуків зяброногих рачків артемій (Artemia salina). Іноді здобуває на прибережних ділянках степу саранових та інших комах. Радіус розльоту за поживою може сягати 15-20 км. Рибу і водних безхребетних тонкодзьобі мартини ловлять, або блукаючи по мілководдю, як кулики, або плаваючи по воді, витягнувши шию вперед шию і роблячи кидки головою за здобиччю. Нерідко вони злітають або злегка вистрибують з води і пірнають, занурюючись у воду по крила.[5]
Загрози та охорона ред.
Гнізда нерідко гинуть від затоплення в результаті нагінних вітрів і штормів. Певну шкоду колоніям можуть наносити жовтоногі і середземноморські мартини[5]. Мартин тонкодзьобий перебуває під охороною відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.
Етимологія ред.
Вид названий на честь італійського натураліста Карло Джузеппе Жене[en][6].
Джерела ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ BirdLife International. 2016. Larus genei. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22694428A86695557. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694428A86695557.en. Downloaded on 11 February 2017.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ а б в Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 171. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Література ред.
- Фауна України. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.