Відкрити головне меню

Auto Union AG (укр. Авто Юніон) — німецький автобудівний концерн, створений 1932 року у Цвікау, Німеччина. Логотипом Auto Union став символ із чотирьох кілець, котрі символізують чотирьох засновників товариства: Audi, DKW, Horch і Wanderer.

Логотип Auto Union

В цій об'єднаній компанії Horch позиціонувався як виробник автомобілів найвищого класу, що був визнаним лідером в країні. DKW ― недорогі автомообілі із двотактним двигуном, також виготовляла мотоцикли, займаючи третину ринку в Німеччині в 30-х роках. Audi і Wanderer виготовляли автомобілі середнього класу із прогресивними на той час технологіями. Наприклад, 6-циліндровий Wanderer важив лише 1,5 т.

Нині під символом чотирьох кілець випускається марка Audi, яка входить до концерну Volkswagen AG.

ІсторіяРедагувати

Цивільна історіяРедагувати

Після створення об'єднання автовиробників на Берлінському автосалоні вони представили передньоприводну Audi Front із 6-циліндровим верхньоклапанним двигуном об'ємом 2252см³ від Wanderer. Після цього вийшов задньопривідний Audi 920 з 6-циліндровим двигуном від Horch об'ємом 3281 см3.

 
Audi Front

Audi Front став спільним продуктом всіх учасників концерну Auto Union AG, а ідея переднього приводу належить засновнику DKW Йоргену Расмуссену (Jørgen Skafte Rasmussen). Потужність двигуна становила 50 к.с. Розподільний вал розробив Wanderer, а Horch ці деталі виготовляв. Закритий кузов для автомобіля виготовляв американський філіал товариства Ambi Budd, відкриті виготовляло дрезденське ательє Karrosserie Gläser. Готовий автомобіль називався Audi.

Front випускався і DKW, котра для реклами свого автомобіля взяла участь у виснажливому сафарі-рейді, щоб доказати своїм клієнтам, що їхні автомобілі настільки ж потужні і надійні як і мотоцикли DKW.

Передня підвіска на поперечних важелях і поперечній ресорі нагадувала продукцію британської Alvis. Audi Front розвивала швидкість 105 км/год, хоча на противагу іншим передньопривідним автомобілям із малооб'ємним двигуном належала до автомобілів середнього класу.

1937 року було випущено привабливе трьохмісне купе Audi Front.

Концерн Auto Union з 1938 року почав виконувати регулярні спеціальні тести (включно з краш-тестами та контрольованими аваріями), що розпочало еру безпечніших автомобілів.

Цього ж року кожне четверте авто випущене в Німеччині виробляла Auto Union.

Військова діяльністьРедагувати

Auto Union AG, будучи ще й постачальником військової техніки з середини 30-х років, в травні 1940 року припиняє виробництво цивільної техніки, повністю переходячи на виробництво військової техніки автомобільного спрямування, найголовніші з них:

  • Leichter Panzerspähwagen («Автомобіль спеціального призначення», нім. Sonderkraftfahrzeug) — автомобіль спеціального призначення з повним приводом і бронею на шасі sPkw I Horch 801 з двигуном Horch V8, 3,5 л. або 3,8 л. потужністю 90 к.с.:
  • Sd.Kfz.221 — базова модифікація, із 7,92 мм кулеметом MG-34;
  • Sd.Kfz.222 — друга модифікація попередньої моделі із 28 мм автоматичною гарматою KwK 30 L/55 і 7,92 мм кулеметом MG34;
  • Sd.Kfz.223 — оснащена потужною радіостанцією і кулеметом MG34;

1945 року всі заводи Auto Union в землі Саксонія демонтовано за розпорядженням радянського військового коменданта в Німеччині. 18 вцілілих гоночних моделей вивезли в СРСР, де в 50-х на їхній базі німецькими спеціалістами створені боліди Ф-2 — Сокіл 650.

17 травня 1948 року товариство Auto Union AG виключили із реєстру комерційних підприємств Німеччини.

Автоспортивна історія товаристваРедагувати

Керівники товариства вважали, що автоперегони це найкращий метод для просування автомобілів на ринок. Тому вирішили створити спортивну команду Auto Union Rennabteilung, котра була конкурентом команди Daimler-Benz AG на Mercedes-Benz Silberpfeile в перегонах Гран-Прі.

Влада Німеччини для розвитку автоспорту виділила 500 тисяч райхсмарок для Auto Union (таку суму отримав і Mercedes). Ательє Ф. Порше розробляє середньомоторний автомобіль класу 750 kg Grand Prix formula (попередник сучасної Формули-1). Розпочалася боротьба між Auto Union із Цвікау і Mercedes-Benz, котра припинилася із початком війни.

До перегонів Гран-Прі допускалися автомобілі масою до 750 кг без пального, води, шин і водія-пілота. До кінця 1937 року не було жодних обмежень щодо потужності двигунів і допускалося встановлення турбонагнітачів.

Значні спортивні успіхи автомобілів Auto Union сприяли високому попиту на їхню продукцію.

Статистика спортивних виступів товаристваРедагувати

  • 1933 рік. В жовтні виготовлено перший автомобіль. Двигун V16 з розвалом блоків циліндрів під кутом 45 градусів розташовувався перед задньою віссю, мав об'єм 4 358см³, потужність становила 295 к.с. при 4 500 обертів/хв, ступінь стискування 7:1, розвивав максимальну швидкість 293 км/год. Двигун мав один розподільний вал на 32 клапани.
  • 1934 рік. Пілот команди Ганс Штук (Hans Stuk) встановив новий рекорд швидкості на Auto Union Typ A. Це був перший і одразу вдалий гоночний проект Auto Union.
  • 1934 рік. В травні відбулись перші основні перегони для німецьких автомобілів на трасі AVUS (АФУС). Крім Auto Union і Mercedes-Benz у перегонах брали участь Bugatti, Maserati і Alfa Romeo. Фердинанд Порше відвідував майже кожні змагання першого сезону. Професор й інженер товариства Еберан ван Еберхорст (Eberan van Eberhorst) розробив спеціальний бортовий пристрій для запису швидкості й інших показників роботи автомобіля на трасі.
  • 1934 рік. Пілот команди Август Момбергер (August Momberger) на новому Auto Union Typ B (Двигун 4,95 л/375 к.с.) вииграв Гран-Прі Німеччини, Швейцарії і Чехії (міська траса в Брно). Це був перший повний сезон для Auto Union Rennabteilung.
  • 1934 рік. Конструктори Auto Union досліджували обтічні форми кузовів в аеродинамічній трубі в Німецькій авіаційній лабораторії Deutsche Versuchsanstalt fur Luftfahrt в Берліні. Пробували використати бічні накладки на колеса для покращення обтічності кузову. На Auto Union Typ B з'явився зовнішній електростартер: механік під'єднував його до храповика, з'єднаного зі вторинним валом КПП, і електростартер прокручував двигун щоб завести. Якщо двигун вимикався в перегонах, його можна було завести самостійно, але за наявності інерції руху автомобіля.
  • 1935 рік. Пілот команди Акілле Варці (Achille Varzi) на Auto Union Typ B переміг на Гран-Прі Італії на XI Coppa Acerbo. Наступні результати команди значно покращилися після запрошення в команду видатного німецького пілота Бернда Роземейєра (Bernd Rosemeyer), який до цього змагався на мотоциклах DKW. Він приєднався до німця Ганса Штука (Hans Stuck) й італійця Акілле Варці (Achille Varzi).
  • 1936 рік. На Auto Union Typ В збільшили об'єм двигуна до 4 959 см³, збільшивши таким чином потужність до 375 к.с. при 4 800 обертів/хв. Пілот команди Бернд Роземейєр (Bernd Rosemeyer) на покращеному Auto Union Typ C виграв Гран-Прі Німеччини, Швейцарії та Італії (XII Coppa Acerbo).
  • 1937. На Auto Union Typ C стояв двигун об'ємом 6 010см³ і потужністю 520 к.с. при 5000 обертів/хв. Протягом сезону об'єм двигуна збільшили до 6,5 л. та 560 к.с.
  • 1937 рік. Жорстка боротьба конкурентів з новою машиною моделі Silberpfeile Mercedes-Benz W125. Однак Роземайєр виграв Гран-Прі Ейфель (Eifel), XIII Coppa Acerbo, Доннінгтон (Donington GP) та USA GP, А новий пілот команди Рудольф Хассе (Rudolf Hasse) виграв Гран-Прі Бельгії.
  • 1937 рік. В сезоні цього року найсильнішими були Auto Union Typ C V16 і Silberpfeile Mercedes-Benz W125. Фердинанд Порше припинив співпрацю з Auto Union. Відповідальність за новий трилітровий Auto Union Typ D V12, збудований для нових формул до 850 кг, лягла на професора Еберана ван Еберхорста (Eberan von Eberhorst'а). Новий автомобіль середньомоторної компоновки був із заднім мостом de Dion і передньою торсійною підвіскою від Порше.
  • 1937 рік. Новий 12-тициліндровий алюмінієвий двигун мав потрійний розподільний вал. Центральний розподілвал в розвалі блоку циліндрів відкривав впускні клапани, а два інших вали регулювали клапани вихлопу. На двигун ставили компресор Рутса, що дозволяло розвивати потужність 420 к.с.
  • 1938 рік. 28 січня на автобані між Франкфуртом і Дармштадтом на автомобілі Auto Union Streamliner трагічно загинув Бернд Роземейер (Bernd Rosemeyer). Він намагався побити рекорд швидкості (432 км/год) пілота Mercedes-Benz Рудольфа Караччіоли (Rudolf Caracciola). Роземайєр переміг в десяти перегонах із 33-х для Auto Union. 2000 року Audi його ім'ям назвала концептуальний автомобіль.
  • 1939 рік. Конструктори товариства збільшують потужність Auto Union Typ D V12 до 485 к.с., а максимальна швидкість зростає до 330 км/год. Таціо Нуволарі (Tazio Nuvolari) на цьому автомобілі здобув для Auto Union перемогу на Гран-Прі Югославії в Белграді та друге місце на Гран-Прі Ейфель (Grand Prix Eifel). Герман Мюллер (Hermann P.Müller) здобув перемогу на Гран-ПріФранції і друге місце на Гран-Прі Німеччини.

Після війниРедагувати

Новий Auto Union почав працювати в Інгольштадті (Баварія) завдяки внеску Баварського уряду і допомозі за планом Маршалла

Першим автомобілем нової компанії став DKW F89 L — мікроавтобус з двоциліндровим двотактним двигуном довоєнної розробки.

В 1955 році 50 % мотоциклів в Німеччині виробляла DKW, що забезпечувало концерну стабільний прибуток. Та з часом попит на двоколісну техніку впав і фінансовий стан компанії погіршився.

Auto Union до 1964 року переходив із рук в руки між Daimler-Benz і Volkswagen, поки останній остаточно не викупив товариство, зберігши при цьому тільки одну марку із чотирьох ― Audi.

Нині Audi — один із найбільших у світі автовиробників та лідер в сегменті преміум-класу.

ПосиланняРедагувати