Таціо Джорджіо Нуволарі (італ. Tazio Giorgio Nuvolari; 16 вересня 1892 — 11 серпня 1953) — італійський авто- та мотогонщик, відомий також як «Літаючий Мантуанець» (від місця народження Нуволарі в провінції Мантуя). Чемпіон Європи 1932 року.

Таціо Нуволарі
TazioNuvolari.jpg
Прізвисько Il Mantovano Volante і Il campionissimo
Народився 16 листопада 1892(1892-11-16)[1][2][…]
Кастель-д'Аріо, Провінція Мантуя, Ломбардія, Королівство Італія[4]
Помер 11 серпня 1953(1953-08-11)[4] (60 років)
Мантуя, Ломбардія, Італія[4]
·зупинка серця[4]
Поховання Mantova Town Cemeteryd
Країна Flag of Italy (1946–2003).svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність автогонщик, мотогонщик
Галузь автомобільні гонки[5] і motorismd[5]
Знання мов італійська[5]
IMDb ID 0638390
Сайт tazionuvolari.it
Таціо Нуволарі
Громадянство Італія Італія
Дата народження 16.11.1892
Дата смерті 11.08.1953
Сезони 9 (1931-1939)
Команди Alfa Romeo, Auto Union
Дебют Італія 1931
Перша перемога Італія 1932
Остання перемога Італія 1938
Останні перегони Швейцарія 1939
Таціо Нуволарі

Кар'єраРедагувати

СходженняРедагувати

Нуволарі народився в Кастель-д'Аріо (Мантуя, Ломбардія). Він був четвертим сином Артуро Нуволарі, відомого в Італії велогонщика.

1923 року Таціо отримав ліцензію мотогонщика, але його одразу забрали в армію водієм. Офіційна гоночна кар'єра Таціо розпочалася в червні 1920-го, де він взяв участь у перегонах у Кремоні. 20 березня 1921 року він здобув свою першу перемогу на перегонах у Вероні. Тоді він виступав разом із Енцо Феррарі (тоді ще невідомим гонщиком). Його популярність в Італії зростала, вболівальники дали йому «титули» «Il campionissimo delle due ruote» та «the two wheeler Campionissimo».

Золотий періодРедагувати

 
Таціо після перемоги

Почавши виступати у Гран-Прі (попередник перегонів Формула-1), на автомобілі Alfa Romeo 8C, він вигравав у 1931 і 1932 році одні із найпрестижніших автоперегонів у світі — Targa Florio та престижні перегони на Сицилії Далі, у Гран-Прі 1932 року він виграв перегони у Монако, Франції та Італії. Найвідомішу свою перемогу Таціо здобув на Гран-Прі Німеччини 1935 року, коли на Alfa Romeo 8C 2600, борючись із найкращими німецькими пілотами з команд Auto Union і Mercedes Benz, за присутності Адольфа Гітлера, зміг виграти перегони, займаючи 6-те місце під час перегонів. В серпні 1953 року Таціо Нуволарі помер.

Пам'ятьРедагувати

 
Таціо Нуволарі на «Auto Union Typ D» (1939)

Фердинанд Порше сказав про Нуволарі: «Величний гонщик минулого, сьогодення та майбутнього» В 1996 році Alfa Romeo назвала свій концепт-кар Nuvola на честь пілота. В 1998 року його обрали в Міжнародний зал слави автоспорту. На могилі Таціо Нуволарі написано: «Останній із великих, перший із сучасних». Через 50 років після смерті Таціо, Audi створила концепт-кар з назвою Audi Nuvolari Quattro.

Енцо Феррарі у книзі "Історія мого життя" написав про Нуволарі: "На відміну від майже всіх тодішніх і теперішніх пілотів, Нуволарі ніколи не скаржився на невисокий клас автомобіля, ніколи не здавався, завжди боровся, мов лев, навіть за сьоме чи десяте місце в турнірній таблиці. Ця його пристрастність, ця його неприборкана гордість чарувала юрбу, і навколо нього виникла легенда...У нього поєднувалися вигострена чутливість до машини і майже нелюдська відвага, а такого поєднання, мабуть, більше не було ні в кого".

Результати в Чемпіонаті ЄвропиРедагувати

Жирним шрифтом виділені поул-позиції

Рік Команда Виробник 1 2 3 4 5 Місце Очки*
1931 Alfa Corse Alfa Romeo ІТА
схід
ФРА
11
БЕЛ
2
8 13
1932 Alfa Corse Alfa Romeo ІТА
1
ФРА
1
НІМ
2
1 4
1935 Scuderia Ferrari Alfa Romeo БЕЛ
НІМ
1
ШВЦ
5
ІТА
схід
ІСП
схід
4 24
1936 Scuderia Ferrari Alfa Romeo МОН
4
НІМ
схід
ШВЦ
схід
ІТА
2
3 17
1937 Scuderia Ferrari Alfa Romeo БЕЛ
НІМ
4
МОН
ІТА
7
7= 28
Auto Union Auto Union ШВЦ
5
1938 Auto Union Auto Union FRA
НІМ
схід
ШВЦ
9
ІТА
1
5= 20
1939 Auto Union Auto Union БЕЛ
схід
ФРА
схід
НІМ
схід
ШВЦ
5
4= 19

Система зарахування очок — 1місце — 1, 2-2, 3-3, проходження понад 75 % дистанції — 4, від 50 до 75 % — 5, 25-50 % — 6, менше 25 — 7, неучасть/дискваліфікація — 8.

ПриміткиРедагувати

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  3. Munzinger Personen
  4. а б в г Cancellieri G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2013. — Vol. 79.
  5. а б в Czech National Authority Database

ПосиланняРедагувати