Вікіпедія

Aloe africana

вид рослин

Aloe africana (укр. Алое африкана, Алое африканське)[1]  — сукулентна рослина роду алое.

Aloe africana
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. africana
Біноміальна назва
Aloe africana
Варитети

Aloe africana var. angustior Haw.
Aloe africana var. latifolia Haw.

Синоніми

Aloe angustifolia Haw.
Aloe bolusii Baker
Aloe perfoliata var. africana (Mill.) Aiton
Aloe pseudoafricana Salm-Dyck
Pachidendron africanum (Mill.) Haw. Pachidendron angustifolium (Haw.) Haw.

Етимологія ред.

Видова назва походить від місця зростання в Африці.[2]

Морфологія ред.

 
Квтітконіс Aloe africana
 
Aloe africana в Ботанічному саду Берліна
 
Aloe africana в Ботанічному саду Берна

Стебло пряме, до 2 м заввишки (зрідка може досягати висоти 4 м). Листя до 65 см завдовжки, розташовані в щільних верхівкових розетках, лінійно-ланцетні, сіро-зелені, по краях мають червонуваті зубці. Суцвіття одиночні або розгалужені. Квіти трубчасті, зігнуті, як правило, оранжевого кольору, завдовжки до 5,5 см. Час цвітіння від зими до початку весни (з липня по вересень в Південній Африці). Насіння утворюються в капсулах і розносяться вітром.

Місця зростання ред.

Цей вид, що зустрічається в Східній Капській провінції Південно-Африканської Республіки на висоті 75 — 300 метрів над рівнем моря, від річки Гамтус до Порт-Альфреда та Форт-Брауна та уздовж долини річки Грет-Фіш. Вид здатний адаптуватися до широкого діапазону умов. Це, головним чином, пагорби, росте в щільних прибережних заростях рослинності на піщаних ґрунтах. Часто зустрічається разом з Aloe ferox, Aloe pluridens, Aloe speciosa та їх гібриди не є рідкістю. Клімат помірний, без приморозків, спекотний і вологий протягом літа. Опадів протягом року від 600 до 700 мм.

Умови зростання ред.

Надає перевагу розташуванню на повному сонці. Потребує більше води навесні і восени, у вегетаційний період.

Охоронний статус ред.

Aloe africana має дуже невелиу область поширення (EOO), але локально дуже поширений. Нсіяких серйозних загроз для нього наразі не існує і чисельність рослин не знижується. У Червоному списку рослин Південної Африки (англ. Red List of South African Plants) Aloe aculeata занесено до категорії видів з найменшим ризиком (англ. Least Concern (LC)).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. ↑ [Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)]

Посилання ред.

  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.
  • Germishuizen, G. & Meyer, N.L. (eds.) (2003). Plants of Southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14.: I—VI, 1-1231. National Botanical Institute, Pretoria.
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Bailey, L. H. & E. Z. Bailey. 1976. Hortus Third I—XIV, 1-1290. MacMillan, New York.
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. Welman, E. Reitief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. v. Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2 (1-2): 1-152 (pt. 1), 1-270 (pt. 2).
  • Bond, P. & P. Goldblatt. 1984. Plants of the Cape Flora, J. S. African Bot. suppl. vol. 13. (L Cape)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)
  • Glen, H. F. and Hardy, D. S. 2000. Aloaceae (First part): Aloe. In: G. Germishuizen (ed). Flora of Southern Africa 5 Part 1, Fascicle 1:1-159. National Botanical Institute, Pretoria.
  • Goldblatt, P. and Manning, J.C. 2000. Cape Plants: A conspectus of the Cape Flora of South Africa. Strelitzia 9. National Botanical Institute, Cape Town.
  • Mucina, L. and Rutherford, M. C. (eds). 2006. The vegetation of South Africa, Lesotho and Swaziland. Strelitzia 19. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J. E., Helme, N. A., Turner, R. C., Kamundi, D. A. and Manyama, P. A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Van Wyk, B.-E. and Smith, G. 1996. Guide to the aloes of South Africa. Briza Publications, Pretoria.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Aloe_africana&oldid=40847257