219-та танкова бригада (СРСР)

219-та танкова Кременчуцько-Берлінська Червонопрапорна орденів Суворова, Кутузова, Богдана Хмельницького бригада — танкова бригада, радянське військове з'єднання за часів Другої Світової війни.

219-та танкова бригада
Red Army in Ukraine (1943).JPG
На службі 19421945
Країна СРСР СРСР
Належність 1-й механізований корпус
Вид RAF A emb-Armoured forces1936.gif Бронетанкові війська
Тип Red Army flag.svg Червона армія
Війни/битви Друга світова війна
* Битва на Курській дузі
*Бєлгородсько-Харківська операція
* Полтавсько-Кременчуцька операція
* Кіровоградська операція
* Люблін-Берестейська операція
* Варшавсько-Познанська операція
* Східно-Померанська операція
* Битва за Берлін
Почесні найменування Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Бойовий шлях з'єднанняРедагувати

Бригада була сформована 30 серпня 1942 року в московському автобронетанковому центрі. З 26 вересня 1942 року — у складі діючої армії. Брала участь у боях Дем'янської наступальної, Курської обороннної, Бєлгородсько-Харківської і Полтавсько-Кременчуцької наступальних операцій.

Танкісти 219-ї танкової бригади 1-го механізованого корпусу 37-ї армії Степового фронту відзначилися при форсуванні Дніпра в ході Полтавсько-Кременчуцької наступальної операції 1943 року.

У ніч на 2 жовтня 586-й танковий батальйон, який прямував у авангарді бригади, форсував річку південніше Кременчука з завданням створити і утримати на правому березі Дніпра в районі Мишурин Ріг (нині Верхньодніпровський район Дніпропетровській області) плацдарм для розширення прориву оборони противника з подальшою задачею вести наступ у напрямку П'ятихаткиКропивницький.

Переправившись на правий берег Дніпра, батальйон під командуванням старшого лейтенанта Тюркіна вийшов на висоти 122,7 і 122,2 на захід від села Калужине. Ще до світанку танкісти прорвали оборону противника на правому березі і завдали йому значних втрат. Подолавши протитанкові рови і дротяні загородження, звільнили Мишурин Ріг, Тарасівку, Бородаївку, Суслівку і ряд інших населених пунктів і продовжували розвивати успіх.

Наступного дня німці вирішили у що б не стало ліквідувати плацдарм. Контратаку танків противника підтримала авіація. У бою за висоту на північ від села Ганнівка командирський танк був підбитий. Комбат зайняв командирське місце в іншому танку і продовжував керувати боєм. Сили батальйону танули в нерівній боротьбі: знищена протитанкова батарея, з 30 танків залишилося 16.

Вранці 4 жовтня гітлерівці, підтягнувши свіжі резерви, знову контратакували позиції танкістів: 20 німецьких танків за підтримки до 120 автоматчіков почали контратаку вздовж дороги і річки Омельник. Одночасно на правий фланг батальйону рухалося 18, а на лівий — 12 танків противника. Запеклий бій тривав кілька годин. Ціною великих втрат ворогові вдалося вклинитися в бойові порядки батальйону. У критичний момент радянські танкісти, застосувавши тактику ближнього бою, вдалим маневром паралізували дії танків противника, що підтримували контратаку вогнем з флангів. Почалася танкова дуель, в ході якої противник був відкинутий.

Вісімнадцять діб утримував батальйон зайнятий рубіж. Тільки за три дні — 4, 5 і 6 жовтня — батальйон відбив 19 танкових атак. Вогнем танкістів було підбито 13 і знищено 5 німецьких танків, 20 артилерійських гармат різних калібрів, 5 мінометних батарей, 45 кулеметних точок, майже 800 солдатів і офіцерів противника.

За успішне форсування Дніпра, міцне закріплення плацдарму на його західному березі і проявлені при цьому відвагу і геройство старшому лейтенанту Дмитру Васильовичу Тюркіну і ще одинадцяти танкістам батальйону 20 грудня 1943 року були присвоєні звання Героя Радянського Союзу. А 219-й танковій бригаді на відзначення здобутої перемоги і визволення міста Кременчук наказом Верховного головнокомандувача присвоєне почесне найменування «Кременчуцька».

Осінню 1943 — зимою 1944 років 219-та танкова бригада 1-го мехкорпусу вже у складі 2-го Українського фронту брала участь у боях на Кіровоградському напрямку і відвоюванні міста Кропивницький.

Весною 1944 року бригаду перекинуто на 1-й Білоруський фронт: в червні — липні 1944 брала участь у звільненні Могильовської, а потім Брестської областей, штурмі Бресту і форсуванні Західного Бугу. В серпні 1944 року вела бої в Польщі, з боями дійшла до Варшави, де німці організували потужну оборону.

З 14 січня 1945 року 219-та танкова бригада 1-го мехкорпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту брала участь у Варшавсько-Познанській наступальній операції. 14 січня війська 1-го Білоруського фронту перейшли в наступ з вісленських плацдармів. Прорвавши оборону противника, 219-та танкова бригада почали переслідувати ворога і уваірвалася у місто Кутно. Першими увійшли в місто танки старшини Алтинова, старших сержантів Калінковського, Носкова, Савватеєва. Вони безстрашно вривалися в розташування противника, уражали його вогневі точки, нищили живу силу. У короткий термін танкісти знищили дві мінометні батареї, три протитанкові гармати, 11 автомашин з боєприпасами, понад 100 возів, кілька десятків ворожих солдатів та офіцерів.

У першій половині дня 23 січня бригада у взаємодії з іншими танковими частинами зайняла велике місто Ходзеж, а передовим загоном вийшла до річки Нотець і захопила переправи у населених пунктах Мільч і Дой-Уш. Як і в Кутно, у Ходзеж першим ще 22 січня увірвався танк старшого сержанта Калінковського. Екіпаж танка знищив дві ворожі артилерійські батареї, два танки, десятки солдатів і офіцерів противника. Танк увірвався на залізничну станцію, де влучними пострілами знищив ешелон з боєприпасами і автомашинами. Вийшовши на західну околицю міста танкісти зайняли зручну позицію, перегородивши гітлерівцям вихід з міста по шосейній дорозі. 24 березня 1945 старшому сержанту Степану Антоновичу Калінковському присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

23 січня бригада вийшла на кордон Польщі й Померанії. Вранці 31 січня в ході Вісло-Одерської стратегічної операції 219-та танкова бригада, діючи в передовому загоні 1-го механізованого корпусу, першою в 2-й гвардійській танковій армії досягла Одера в районі Кінітця північніше Кюстшина. Мотострілецький батальйон бригади під командуванням майора М. І. Ільїна першим форсував річку й захопив плацдарм.

В лютому-березні 1945 року бригада брала участь у Східно-Померанській операції, в ході якої радянські війська розсікли східно-померанське угруповання противника і оточили декілька дивізій. 6 квітня 1945 року «за вміле командування бригадою та проявлені мужність та героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками» командиру бригади підполковнику Вайнрубу Евсію Григоровичу указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

В квітні — травні 1945 року 219-та танкова бригада брала участь у Берлінській операції і штурмі столиці гітлерівської Німеччини міста Берліна. Незважаючи на запеклий опір ворога, 20 квітня танкісти-розвідники 219-ї танкової бригади під командуванням капітана Юркевича, старшого лейтенанта Леонова, молодшого лейтенанта Кирилова першими увірвалися в передмістя Берліна Вайсензе. В останні дні війни танкісти бригади вели вуличні бої на підступах до Рейхстагу. За відзнаку при штурмі Берліна наказом Верховного головнокомандувача 219-й Кременчуцькій танковій бригаді було присвоєне друге почесне найменування «Берлінська».

КомандириРедагувати

Бригадою командували:

  • комбриг Давидов Ніканор Карпович (за іншими даними підполковник Давидов Яків Олексійович, з 30.08.1942 до 01.12.1942),
  • підполковник Хілобок Спиридон Тимофійович (з 02.12.1942 до 10.11.1943),
  • підполковник Хлюпін Михайло Григорович (з 21.02.1944 полковник, з 11.11.1943 до 13.07.1944, загинув),
  • підполковник Макаров Василь Степанович (з 20.11.1944 полковник, з 14.07.1944 до 26.12.1944),
  • підполковник Вайнруб Евсій Григорович (з 27.12.1944 до 09.05.1945).

Бойовий складРедагувати

Станом на 30 серпня 1942 року
Станом на 22 травня 1944 року
  • управління бригади,
  • рота управління,
  • 1-й танковий батальйон (колишній 586 тбн),
  • 2-й танковий батальйон (колишній 587 тбн),
  • 3-й танковий батальйон,
  • моторизований батальйон автоматників,
  • зенітно-кулеметна рота,
  • рота технічного забезпечення,
  • медико-санітарний взвод.

Герої бригадиРедагувати

ДжерелаРедагувати