11 Партенопа
11 Партенопа — великий і яскравий астероїд головного поясу, відкритий 1850 року. 6 серпня 2008 року під час перигелійного протистояння Партенопа мала видиму зоряну величину 8,8.
 Зображення Партенопи, отримане VLT | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Аннібале де Гаспаріс |
| Місце відкриття | Обсерваторія Каподімонте |
| Дата відкриття | 11 травня 1850 |
| Позначення | |
| Позначення | 11 Parthenope |
| Названа на честь | Партенопа |
| Тимчасові позначення | відсутні |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,453666978115 а. о. |
| Перигелій | 2,209425931416 а. о. |
| Афелій | 2,697908024813 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,099541237208 |
| Орбітальний період | 1403,853710071 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,256436975888 °/д |
| Середня аномалія | 176,6630833389° |
| Нахил орбіти | 4,629529097214° |
| Довгота висхідного вузла | 125,5654006948° |
| Аргумент перицентру | 195,8938588598° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 153,33 км |
| Маса | 6,15× 1018 кг |
| Середня густина | 3,28 ± 0,20 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0578 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,0941 км/с |
| Період обертання | 13,7204 год |
| Альбедо | 0,1803 |
| Температура | ~174 K |
| Спектральний тип |
S (Толен) Sk (SMASS) |
| Видима зоряна величина | 8,68[2] до 12,16 |
| Стандартна зоряна величина | 6,55 |
| Кутовий розмір | 0,178" до 0,057" |
 11 Партенопа у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Відкриття ред.
Партенопа була відкрита Аннібале де Гаспарісом 11 травня 1850 року, ставши другим із дев'яти його відкриттів астероїдів. Астероїд був названий на честь Партенопи, однієї з сирен у грецькій міфології, легендарною заснувницею міста Неаполь. Назву «Партенопа» запропонував Джон Гершель для астероїда 10 Гігея, відкритого в 1849 році, і після цього Де Гаспаріс спеціально шукав астероїд під вже запропоновану назву[3]. Для Партенопа було запропоновано два астрономічні символи, — риба і зірка (.svg){kind=small}
), а пізніше ліра (.svg){kind=small}
), — але жоден з них вже не використовується.
Дослідження ред.
Спостерігались два покриття зір Партенопою — 13 лютого 1987 року та 28 квітня 2006 року.
У 1988 році за допомогою телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа було проведено пошук супутників або пилу навколо астероїда, але нічого не було знайдено[4].
На підставі кривої блиску, створеної за фотометричними спостереженнями в Пулковській обсерваторії, Партенопа має період обертання 13,722 ± 0,001 годин і змінює яскравість на 0,10 зоряної величини. Крива блиску відображає три максимуми та мінімуми за цикл[5]. У базі даних малих тіл JPL указано період обертання 13,7204 години[6].
У 2007 році Бер і Чеслі розрахували вищу масу і густину Партенопа на основі гравітаційних збурень, які він справляє на 90-кілометровий астероїд 17 Фетіда. Бер і Чеслі обчислили масу 6,3 × 1018 кг і густину 3,3 г/см3[7]. Оцінки Бера 2008 року дали масу 6,15 × 1018 кг[8]. Оцінки 1997 та 2001 років Віато та Рапапорта були дещо нижчими і давали масу 5 × 1018 кг та густину 2,7 г/см3[7].
Примітки ред.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 11 Партенопа (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2014.04.03.
- ↑ AstDys (11) Parthenope Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
- ↑ De Gasparis, Annibale (May 1850). The New Planet Parthenope. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 10: 144—147. Bibcode:1850MNRAS..10..145.. doi:10.1093/mnras/10.7.144.
- ↑ Gradie, J.; Flynn, L. (March 1988), A Search for Satellites and Dust Belts Around Asteroids: Negative Results, Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, т. 19, с. 405—406, Bibcode:1988LPI....19..405G.
- ↑ Pilcher, Frederick (October 2011), Rotation Period Determinations for 11 Parthenope, 38 Leda, 111 Ate 194 Prokne, 217 Eudora, and 224 Oceana, The Minor Planet Bulletin, т. 38, № 4, с. 183—185, Bibcode:2011MPBu...38..183P.
- ↑ JPL Small-Body Database Browser: 11 Parthenope (2008-08-04 last obs). Процитовано 8 квітня 2016.
- ↑ а б Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. Springer Science+Business Media B.V. 2007. 100 (2008): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.
- ↑ Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 6 грудня 2008.
Див. також ред.
Посилання ред.
