1-ша окрема танкова бригада (РФ)

1-ша окрема танкова бригада; (з 2015) 262-га база зберігання та ремонту військової техніки (танкова); (2009—2015) 10-та танкова дивізія; (1992—2009)
	рос. 10-я гвардейская танковая Уральско-Львовская ордена Октябрьской революции Краснознамённая орденов Суворова и Кутузова добровольческая бригада имени Маршала Советского Союза Р. Я. Малиновского
На службі	з 1992
Країна	Росія
Тип	танкові війська
Оборонець	Родіон Малиновський
Нагороди
Почесні найменування	«Уральсько»—«Львівська»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1-ша бригада.

1-ша окрема гвардійська танкова Уральсько-Львівська ордена Жовтневої Революції, Червонопрапорна, орденів Суворова і Кутузова добровольча бригада імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1 ОТБр, в/ч 60550, від липня 1994: 63453) — військове з'єднання танкових військ у складі Сухопутних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у бригаду.

З'єднання входить до складу 20-ї гвардійської загальновійськової армії Західного військового округу. Пункт постійної дислокації — місто Богучар Воронізької області.

Історія ред.

У 1992 році, після розпаду СРСР, 10-та гвардійська танкова дивізія Радянської армії перейшла під юрисдикцію Російської Федерації і увійшла до складу її Збройних сил. На той час дивізія перебувала в складі Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН) і дислокувалася у Східній Німеччині (Магдебург і Альтенґрабов^[de]). У 1993—1994 роках дивізія була виведена у місто Богучар Воронізької області^[1].

У 1997 році 63-й гвардійський танковий полк та 6-та окрема гвардійська мотострілецька бригада були об'єднані, як 6-й гвардійський мотострілецький полк.^[2]

Згодом дивізія брала участь у Другій чеченській війні^[1].

1 грудня 2009 року^[3], в ході реформи Збройних сил c метою оптимізації^[4], з'єднання було перетворено на 262-гу гвардійську базу зберігання та ремонту військової техніки (танкову) (262 БЗіРВТ (Т), в/ч 63453) з дислокацією у Богучарі^[5]^[2].

У вересні 2015 року 262 БЗіРВТ (Т) була розгорнута у 1-шу окрему гвардійську танкову бригаду, що успадковує всі нагороди, історичний формуляр, бойову славу й почесні найменування попередників^[1]. Бригада увійшла до складу 20-ї гвардійської загальновійськової армії^[5].

Див. також: Російсько-українська війна (з 2014)

Станом на 2020 рік, перебувала у складі 20-ї армії.^[6]

Структура ред.

2000 ред.

За даними Майкла Холма:^[2]

61-й гвардійський танковий полк (Богучар, Воронезька область)
62-й гвардійський танковий полк (Богучар, Воронезька область)
6-й гвардійський мотострілецький полк (Курськ, Курська область)
248-й гвардійський мотострілецький полк (Voronezh, Воронезька область)
744-й гвардійський самохідний артилерійський полк (Богучар, Воронезька область)
359-й гвардійський зенітний ракетний полк (Богучар, Воронезька область)
112-й окремий розвідувальний батальйон (Богучар, Воронезька область)
152-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (Богучар, Воронезька область)
127-й окремий батальйон радіаційного,хімічного та біологічного захисту (Богучар, Воронезька область)

Оснащення ред.

Оснащення на 1.1.2000 (за умовами УЗЗСЄ):^[2]

61-й гвардійський танковий полк: 83 Т-80, 15 БМП-2, 41 БМП-1, 5 БРМ-1К, 27 2С3 «Акація», 5 БМП-1КШ, 1 ПРП-3, 2 ПРП-4, 3 РХМ, 2 ПУ-12, 1 БРЕМ-2, 3 МТ-55А, 304 особи
62-й гвардійський танковий полк: 94 Т-80, 49 БМП-2, 5 БМП-1, 2 БРМ-1К, 24 2С3 «Акація», 2 БМП-1КШ, 1 ПРП-3, 3 ПРП-4, 3 РХМ, 3 ПУ-12, 2 Р-145БМ, 1 МТП-ЛБ, 2 МТ-55А, 304 особи
6-й гвардійський мотострілецький полк: 13 Т-80, 86 БМП-2, 5 БРМ-1К, 2 БТР-70, 24 2С19 «Мста-С», 9 БМП-2КШ, 3 ПРП-4, 3 РХМ, 2 БРЕМ-2, 1183 особи
248-й гвардійський мотострілецький полк: 13 Т-80, 13 БМП-2, 70 БМП-1, 5 БРМ-1К, 1 БТР-70, 24 2С3 «Акація», 4 БМП-1КШ, 1 ПРП-3, 1 ПРП-4, 3 РХМ, 2 ПУ-12, 1 МТП-ЛБ, 2 БРЕМ-4, 1 МТ-55А, 249 осіб
744-й гвардійський самохідний артилерійський полк: 36 2С19 «Мста-С», 12 БМ-21 «Град», 5 ПРП-4, 1 Р-145БМ, 2 Р-156БТР, 141 особа
359-й гвардійський зенітний ракетний полк: ЗРК «Оса» (SA-8), 4 ПУ-12, 2 Р-145БМ, 2 Р-156БТР, 185 осіб
112-й окремий розвідувальний батальйон: 12 БМП-2, 11 БРМ-1К, 4 Р-145БМ, 1 Р-156БТР, 36 осіб
152-й окремий гвардійський батальйон зв'язку: 9 Р-145БМ, 85 осіб
127-й окремий батальйон радіаційного,хімічного та біологічного захисту: 6 РХМ-4, 10 осіб

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в В Воронежской области сформирована новая танковая бригада [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в ^г 10th Guards Tank Division. www.ww2.dk. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
↑ Анатолий Лесных (13 марта 2013). Дивизия черных ножей. Московский комсомолец (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
↑ К броску на Ла-Манш. Радио Свобода (рос.). 13 января 2016. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 16 грудня 2017.
↑ ^а ^б Новая танковая бригада сформирована в Воронежской области. Взгляд (рос.). 14 сентября 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 16 грудня 2017.
↑ 20-та загальновійськова армія Росії. Загроза на північно-східному напрямку. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 7 червня 2021.

[lenta-1] а ^б ^в В Воронежской области сформирована новая танковая бригада [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.]

[:0-2] а ^б ^в ^г 10th Guards Tank Division. www.ww2.dk. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.

[3] Анатолий Лесных (13 марта 2013). Дивизия черных ножей. Московский комсомолец (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.

[rs-4] К броску на Ла-Манш. Радио Свобода (рос.). 13 января 2016. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 16 грудня 2017.

[vz-5] а ^б Новая танковая бригада сформирована в Воронежской области. Взгляд (рос.). 14 сентября 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 16 грудня 2017.

[6] 20-та загальновійськова армія Росії. Загроза на північно-східному напрямку. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 7 червня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]