Вікіпедія

БМП-1КШ

БМП-1КШ «Пото́к-2» (індекс ГБТУ — Об'єкт 774) — радянська командно-штабна машина оперативно-тактичної ланки управління. Розроблена в конструкторському бюро Челябінського тракторного заводу на базі бойової машини піхоти БМП-1. Серійне виробництво налагодили на Рубцовському машинобудівному заводі[ru] 1976 року.

БМП-1КШ
БМП-1КШ в експозиції парку «Патріот[en]"
БМП-1КШ в експозиції парку «Патріот[en]"
Тип Командно-штабна машина
Походження СРСР СРСР
Історія використання
Війни Війна в Афганістані (1979—1989)
Конституційна криза у Росії 1993
Перша російсько-чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна
Російське вторгнення в Україну (з 2022)[1]
Історія виробництва
Розробник КБ ЧТЗ
Розроблено 1972
Виробник Рубцовський машинобудівний завод[ru]
Виготовлення 1976 — т. ч.
Характеристики
Вага 13,0 т
Довжина 6 735 мм
Ширина 2 940 мм
Висота 1 920 мм
Екіпаж 3 особи
Десант 4 особи
Броня протикульова
Другорядне
озброєння
 1 х 7,62-мм ПК
Двигун

300 к.с.
Питома потужність 23,1 к.с./т
Підвіска індивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт 370 мм
Операційна
дальність
 550—600 км
Швидкість 65 км/год (по шосе)
7—8 км/год (на плаву)
Прохідність 35° (підйом)
0,7 м (стіна)
2,5 м (рів)
БМП-1КШ у Вікісховищі

Опис конструкції Редагувати

 
БМП-КШ у Центральному музеї бронетанкового озброєння та техніки

Броньовий корпус та башта Редагувати

Командно-штабна машина БМП-1КШ створена на базі БМП-1. Штатне озброєння відсутнє, замість зброї та кулемета — телескопічний антенно-щогловий пристрій. Ковпак башти встановлений нерухомо на даху корпусу машини. У комплекті озброєння 7,62-мм єдиний кулемет ПК, вогонь з кулемета може вестися через амбразуру в кормових дверях. Боєкомплект 2000 набоїв. Основне призначення БМП-1КШ — організація радіозв'язку в пересувних пунктах управління. Екіпаж складається із трьох осіб — механіка-водія та двох радистів-операторів. Радисти розміщуються в кормовій частині машини. У корпусі передбачено 4 місця для офіцерів.[2][3]

Засоби спостереження та зв'язку Редагувати

БМП-1КШ має три канали УКХ та один канал КХ радіозв'язку. До складу засобів зв'язку входять радіостанції Р-130М, Р-111 та Р-123МТ. Кожна радіостанція може працювати незалежно одна від одної. Управління може здійснюватися з місць радистів-операторів, командира та офіцера, крім того управління можливе через два апарати ТА-57, що підключаються по дротовому каналу зв'язку. Для забезпечення роботи засобів зв'язку на марші та на коротких зупинках у БМП-1КШ встановлено генератор Г-209Б. Генератор приєднаний передавальним пристроєм до двигуна шасі. Під час стоянки використовується виносний агрегат живлення АБ-1-П/30-М1-1. Для орієнтування на місцевості БМП-1КШ має навігаційну апаратуру ТНА-3.[4]

Модифікації Редагувати

  • БМП-1КШ — базова модифікація
  • БМП-1КШМ — модернізована версія із сучаснішим обладнанням, зовнішні відмінності від базового зразка практично відсутні[5]

Оператори Редагувати

Бойове застосування Редагувати

Російсько-українська війна Редагувати

Під час російського вторгнення в Україну Сили оборони захопили 3 та знищили 7 російських БМП-1КШ.[1]

Збережені екземпляри Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ а б Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. oryxspioenkop.com. Oryx. Процитовано 15 січня 2023. 
  2. ↑ А. В. Карпенко, Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905—1995), стр. 130
  3. ↑ С. Федосеев. Боевые машины пехоты. БМП-1 // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2001. — № 4. — С. 13.
  4. ↑ А. Сергеев, Радиостанции КВ и УКВ диапазонов малой мощности. Радиоприемные устройства. Командно-штабные машины, стр. 34—37
  5. ↑ а б в С. Малышев, Tanks in Russia. БМП-1, стр. 18
  6. ↑ Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. — С.-Пб. : B&K, 2001. — С. 25, 26, 29. — ISBN 5-93414-063-9.
  7. ↑ ЗСУ на Одещині та Херсонщині тренувались відбивати морський десант РФ. defence-ua.com. Defense Express. 21 січня 2022. Процитовано 15 січня 2023. 
  8. ↑ Руха, Панджшер, 1986, БМП-1КШ 501-й роты связи 682-го мсп. (рос.). Архів оригіналу за 9 січня 2013. Процитовано 20 листопада 2012. 
  9. ↑ С. Малышев, Tanks in Russia. БМП-1, стр. 17

Література Редагувати

  • А.В.Карпенко. Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995). — Санкт-Петербург : «Невский Бастион», 1996. — 10000 прим.
  • С. Федосеев. Боевые машины пехоты. БМП-1 // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Техинформ, 2001. — № 4. — С. 13.
  • А. Сергеев. Назначение и состав КШМ БМП-1КШ // Методическая разработка для проведения занятий по военно-технической подготовке со студентами ВУС 121000. Радиостанции КВ и УКВ диапазонов малой мощности. Радиоприемные устройства. Командно-штабные машины. — Челябинск : Южно-Уральский Государственный университет. Факультет военного обучения. Военная кафедра связи, 2009. — 180 с.
  • С. Малышев. БМП-1 (1964-2000). Боевая машина пехоты // Tanks in Russia. Golden collection. — Тверь : ООО «Russian Motor Books», 2001. — 76 с. — 1000 прим. — ISBN 5-09-873406-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=БМП-1КШ&oldid=38593413