Вікіпедія

1-й окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі»

військове формування Сухопутних військ Збройних сил України

1-й окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі» (або просто батальйон «Да Вінчі»)[1] — військове формування Сухопутних військ Збройних сил України у складі 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС). Названий посмертно на честь засновника й командира батальйону впродовж 2014—2023 років Дмитра Коцюбайла на псевдо «Да Вінчі», який загинув у березні 2023 року в битві за Бахмут.

1-й окремий штурмовий батальйон
«Да Вінчі»
(2024—дотепер)

1-й окремий штурмовий батальйон
«Вовки Да Вінчі»
(2023—2024)

1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»
(2022—2023)

1-ша окрема штурмова рота ДУК
(2014—2022)
Нарукавний знак батальйону
Засновано20 січня 2014
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Рольштурові дії ворожих позицій
У складі
 67 ОМБр
Гарнізон/ШтабДонецька область, Авдіївка
ГаслоДомінуй! Відвойовуй!
Війни/битвиРосійсько-українська війна
Вебсайт1bat.com.ua
Командування
Поточний
командувач		Філатов «Перун» Дмитро
Визначні
командувачі		Коцюбайло Дмитро Іванович
Не плутати з 108-м окремим механізованим батальйоном «Вовки Да Вінчі» у складі 59 ОМПБр.

Підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині: у Авдіївці, Пісках, Карлівці, під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Також підрозділ брав участь у Харківському контрнаступі, у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні «Дороги смерті»  поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

На початку лютого 2024 року частина бійців перейшла до 59 ОМПБр імені Якова Гандзюка як батальйон «Вовки Да Вінчі» під керівництвом Сергія Філімонова.[2]

Назви формування

ред.
  • 2014 — 1-ша окрема штурмова рота Добровольчого Українського Корпусу;
  • 2022 — 1-й механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»[3][4];
  • з 1 липня 2023 — 1-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»;
  • з лютого 2024 — 1-й окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі»,

Історія

ред.

Штурмова рота

ред.

20 січня 2014 створена 1-ша штурмова рота, яка входила до 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Відтоді перебуває в зоні бойових дій на сході України[5][6].

17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»[7].

30 листопада 2021 року командир підрозділу Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі») отримав звання Герой України[5].

Підрозділ брав участь у боях за Карлівку, Авдіївку, Савур-Могилу, Піски, ДАП, Старогнатівку[8]. Під командуванням «Да Вінчі» підрозділ набув слави одного з найефективніших та найпрофесійніших у країні[9].

Механізований батальйон

ред.

У 2022 році підрозділ був доукомплектований до розміру батальйону та перепідпорядкований 67-й окремій механізованій бригаді (ДУК ПС)[10].

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року батальйон брав участь у боях за Запоріжжя, Київ, Білогорівку, Херсонщину та контрнаступі на Харківщині[11][12][13].

Підрозділ брав участь у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

7 березня 2023 року батальйон втратив свого комбата Да Вінчі в боях за Бахмут[14]. Після загибелі командира Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла 1 ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК очолив Юрій Капустяк.[15]

В січні 2024 року з підрозділів батальйону була сформована ротно-тактична група, яку відправили для стабілізації ситуації в районі села Табаївка під Куп’янськом. Ця ротно-тактична група успішно виконала завдання і відбила Табаївку в противника.[16]

Розділення підрозділу

ред.

6 лютого 2024 Сергій Філімонов та Аліна Михайлова заявили про вихід частини бійців батальйону зі складу 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС) і перехід у склад 59-та окремої мотопіхотної бригади як батальйон «Вовки Да Вінчі» під командуванням Сергія Філімонова.[2][17]

Таким чином зараз існують[2][17]:

15 квітня 2024 року на офіційній сторінці Сухопутних військ ЗСУ у соціальній мережі Фейсбук з'явилось повідомлення про рішення командування виокремити штурмовий батальйон в окрему військову частину поза межами 67ОМБр [18].

3 травня 2024 тимчасово виконуючий обов'язки командира батальйону Дмитро Філатов (друг "Перун") підписав наказ про заснування почесної відзнаки "Хрест Да Вінчі" [19][20].

Наприкінці травня 2024 року стало відомо, що батальйон мобілізував до свого складу певну кількість засуджених [21].

12 вересня 2024 стало відомо, що одна з сестер-близнючок Дмитра Коцюбайла — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном, який створив і яким керував її брат [22].

Командування

ред.

Командир підрозділу

ред.

Начальник штабу

ред.

Традиції

ред.

Символіка

ред.
  •  
    Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
  •  
    Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
  •  
    Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)

Почесна нагорода «Хрест Да Вінчі»

ред.
  •  
    Нагрудний знак у вигляді сталевого хреста призначений для нагородження військовослужбовців усіх родів військ, силових відомств, служб, департаментів та представників збройних добровольчих формувань.
  •  
    Нагрудним знаком у вигляді бронзового хреста нагороджуються волонтери, працівники оборонного сектору та представники активного мілітаризованого сегменту українського громадянського суспільства.

Книги

ред.
  • Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Стисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023[26]

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ 1-й ОШБ ДУК ПС ім. Дмитра Коцюбайла. 1bat.com.ua (укр.). Процитовано 11 червня 2024.
  2. ↑ а б в Собенко, Надія (6 лютого 2024). Сергій Філімонов заявив, що став командиром батальйону "Вовків Да Вінчі" у складі 59 ОМБ. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 6 лютого 2024.
  3. ↑ Вовки «Да Вінчі» — останній підрозділ народної ініціативи[недоступне посилання] // Останній бастіон. — 2022. — 15 серпня.
  4. ↑ а б Коцюбайло Дмитро Іванович / О. С. Іщенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.
  5. ↑ а б в 67th Mechanized Brigade. Da Vinci Wolves. MilitaryLand (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  6. ↑ Добровольський підрозділ «Вовки Да Вінчі», розрісся вже до розміру батальйону — командир Дмитро Коцюбайло // Pravda. — 2023. — 28 січня.
  7. ↑ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПІДРОЗДІЛ “ВОВКИ ДА ВІНЧІ”, РОЗРІССЯ ВЖЕ ДО РОЗМІРУ БАТАЛЬЙОНУ – КОМАНДИР ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО.
  8. ↑ https://web.archive.org/web/20211229112631/https://militaryland.net/ukraine/volunteer-corps/1st-assault-company/
  9. ↑ Правила героя. Що зробило лейтенанта Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) легендою української армії  — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 26 квітня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
  10. ↑ Ground Forces of Ukraine. 67th Mechanized Brigade (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  11. ↑ Б. Макалюк. Я на війні з 18 років: історія військового Да Вінчі, який брав участь у звільненні Балаклії // Вікна. — 2022. — 21 грудня.
  12. ↑ А. Федченко. «Ідемо правильним курсом, наступного року звільнимо Крим». Прогнози Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» // Новинарня. — 2022. — 16 грудня.
  13. ↑ Т. Федоркова. «Мотивує те, що нас чекають»: Аліна Михайлова з підрозділу «Вовки да Вінчі» — про звільнення Харківщини // Суспільне Новини. — 2022. — 27 жовтня.
  14. ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), - Зеленський."ВІДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
  15. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 лютого 2024.
  16. ↑ Добровольчий штурмовий батальйон 67-ї ОМБр перетворили на окрему військову частину, але не через втрату позицій. ДОПОВНЕНО
  17. ↑ а б Сергій Філімонов заявив, що очолив батальйон Вовки Да Вінчі. Позиція батальйону. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  18. ↑ Ухвалено рішення про виокремлення штурмового батальйону 67-ї ОМБр в окрему штурмову військову частину, — Сухопутні війська ЗСУ, сайт Цензор.нет, 15.04.2024 року.
  19. ↑ а б “Хрест Да Вінчі”: 1 ОШБ презентував почесну відзнаку на честь полеглого командира Дмитра Коцюбайла.
  20. ↑ а б "ХРЕСТ ДА ВІНЧІ": БАТАЛЬЙОН ЗАГИБЛОГО ДМИТРА КОЦЮБАЙЛА ПРЕЗЕНТУВАВ ПОЧЕСНУ ВІДЗНАКУ – ХТО МОЖЕ ОТРИМАТИ.
  21. ↑ БАТАЛЬЙОН «ВОВКИ ДА ВІНЧІ» ПОЧАВ МОБІЛІЗУВАТИ ЗАСУДЖЕНИХ
  22. ↑ Сестра загиблого Да Вінчі доєдналася до лав батальйону, який він очолював.
  23. ↑ Командири, до перемоги! // Суспільне Новини.
  24. ↑ а б Кіртока, Віолетта (2 липня 2023). Командир 1-го батальйону 67-ої бригади Юрій Капустяк, позивний Капуста: "З 1 липня наш підрозділ носитиме ім'я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі". Цензор.нет. Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
  25. ↑ Ukrainian Witness (15 вересня 2024), ПЕРШЕ ВЕЛИКЕ інтервʼю з ПЕРУНОМ — комбатом підрозділу, де служить молодша сестра загиблого Да Вінчі, процитовано 16 вересня 2024
  26. ↑ У видавництві “Залізний тато” вийшла друком книга “Вовки Да Вінчі”

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Потужна штурмова рота «Вовки Да Вінчі» на фронті / Михайлова про дії на початку війни на YouTube // 24 канал. — 2022. — 9 липня.
  Штурмові дії та артилерія — війна на Харківщині на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 27 жовтня.
  Наступ на Харківщині: репортаж з позицій артилеристів на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 22 жовтня.


  Це незавершена стаття про військові формування.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-й_окремий_штурмовий_батальйон_«Да_Вінчі»&oldid=43987768