Вікіпедія

Михайлова Аліна Артурівна

українська волонтерка, військовослужбовиця Збройних сил України, громадська активістка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлова.

Аліна Артурівна Михайлова (нар. 1 жовтня 1994, Дніпро, Україна) — українська волонтерка, офіцерка ЗСУ, активістка. Депутатка Київської міської ради IX скликання. Керівниця медичної служби «УЛЬФ»[1][2] Першого окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» ім. Дмитра Коцюбайла. 2022 року увійшла до списку «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[3]. Увійшла в 2023 році в рейтинг Української правди (УП-100) визначних лідерів сучасності в категорії «Захисники».

Михайлова Аліна Артурівна
Народилася 1 жовтня 1994(1994-10-01) (29 років)
Дніпро
Країна  Україна
Діяльність військовослужбовиця, волонтерка, політична діячка
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка і Українська школа політичних студійd
Знання мов українська
Заклад Армія SOS, Медичний батальйон «Госпітальєри», Правий сектор і Київська міська рада
Посада депутат місцевої ради
Партія Голос
Нагороди
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» орден Богдана Хмельницького III ступеня орден княгині Ольги III ступеня Медаль «Захиснику Вітчизни»

Життєпис ред.

Народилась 1 жовтня 1994 року в Дніпропетровську. Вчилась у Фінансово-економічному ліцеї. Закінчила Середню загальноосвітню школу № 45.

2012—2018 — навчалася в КНУ ім. Шевченка, здобувши диплом магістра політології.

В 2019 році розпочала навчання на магістратурі в Київській школі економіки на стипендіальній програмі. В 2021 році перевелась на 2 курс магістерської програми «Публічне управління та адміністрування» в Український католицький університет, де продовжує навчання і до сьогодні.

Випускниця Української школи політичних студій (програма 2021 року).

Волонтерська діяльність ред.

Учасниця Революції гідності[2]. З травня 2014 року є волонтеркою БФ «Армія SOS»[4][неавторитетне джерело], який опікується забезпеченням ЗСУ, НГУ та добровольчих батальйонів. Координувала роботу штабу, займалась фандрейзингом і комунікаціями з жертводавцями, закупівлями, розподілом та передачею допомоги військовослужбовцям[2][5].

Зимою 2015 потрапила під танковий обстріл в Мар'їнці. Була на передньому рубежі ЗСУ поблизу Донецького аеропорту під час бойового зіткнення. Задокументувала загиблих громадян РФ, чиї документи пізніше були представлені як докази російської агресії[6][неавторитетне джерело]. Разом із волонтерами організувала дванадцяту сесію першої в Україні предметно-документальної виставки із зони АТО «На лінії вогню»[7].

Участь у російсько-українській війні ред.

Вересень 2016 — червень 2017 — парамедик[джерело?] медичного батальйону «Госпітальєри» Української добровольчої армії[8].

Червень 2017 — вересень 2019 — створила та керувала медичною службою «УЛЬФ». Операторка БПЛА «Валькірія» Першої окремої штурмової роти «Правого сектору»[9][10][6].

Після 24 лютого 2022 року повернулася на фронт до свого підрозділу, мобілізувалась до ЗСУ.

Київська міська рада ред.

25 жовтня 2020 року обрана депутатом Київської міської ради IX скликання від партії «Голос».

Член постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Член МФО «Рівні можливості».

Згідно з дослідженням руху «Чесно» визнана найопозиційнішою з депутатів Київради: станом на квітень 2021 року не підтримала 130 проєктів рішень[11].

Особисте життя ред.

З 2017 року була у стосунках з українським добровольцем, командиром 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі», Героєм України Дмитром Коцюбайлом,[12] який загинув 7 березня 2023 року у боях за Бахмут, отримавши уламкове поранення шиї з розривом трахеї.[13]

Нагороди та відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Цензор.НЕТ. Волонтер-медик Аліна Михайлова: "Мені в бліндаж вивезли першого пораненого, він був легкий. Далі - адреналін і думки: "А який буде наступний?". Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  2. ↑ а б в Другий фронт. Чому для київської ветеранки шлях повернення з війни не завершується | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  3. ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього. Forbes Україна. 22 серпня 2022. Процитовано 11 березня 2023.
  4. ↑ Волонтерка і парамедик Аліна Михайлова: Нашому інформаційному фронту дуже не вистачає бійців. Бо як переможемо Росію – пересваримось між собою - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  5. ↑ Svyrydenkov, Denys. Студентка KSE увійшла до ТОП-20 людей з найбільшим впливом на українську молодь у Facebook. Kyiv School of Economics (рос.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  6. ↑ а б 11 ЗАПИТАНЬ. Аліна Михайлова про тролів, сексизм і 7 років війни (uk-UA) , архів оригіналу за 28 жовтня 2021, процитовано 28 жовтня 2021
  7. ↑ У Музеї історії Києва відкрилася предметно-документальна виставка «На лінії вогню» | Рідний Київ. kyiv.ridna.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  8. ↑ Аліна Михайлова - досьє, біографія, фото, останні новини. Парламент.UA (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  9. ↑ Тактична медицина: як працюють медики-добровольці медслужби «Ульф» (рос.). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  10. ↑ Депутати Київради. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  11. ↑ Михайлова Аліна Артурівна — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  12. ↑ Волонтерка Аліна Михайлова про повернення з війни, нагороду “Да Вінчі” та внутрішній флюгер. Українська правда (укр.). Процитовано 12 березня 2023.
  13. ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), — Зеленський. Відео. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
  14. ↑ Українські добровольці б’ються щоденно за нашу державу й неодмінно переможуть – Володимир Зеленський зустрівся з воїнами, які захищають Україну у складі різних підрозділів. 14 березня 2023.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №889/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 28 жовтня 2021.
  16. ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  17. ↑ У постійній боротьбі за свою країну та людей — ветеранка Аліна Михайлова / Захисниці (uk-UA) , архів оригіналу за 28 жовтня 2021, процитовано 28 жовтня 2021

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлова_Аліна_Артурівна&oldid=41925710