Волонтерство

добровільна безкорисна суспільно корисна діяльність

Волонте́рство, або волонте́рська дія́льність (від фр. volontaire (доброволець) → лат. voluntariusлат. voluntas (вільне волевиявлення) → лат. volō (бажання, намір)) — добровільна безкорислива суспільно корисна діяльність. Може здійснюватись і окремими людьми, і організаціями[1][2][3][4].

Волонтери розбирають завали в післявоєнному Дрездені

Закон України «Про волонтерську діяльність» визначає її як добровільну неприбуткову соціально спрямовану діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (безоплатних робіт та послуг). Згідно з цим законом, волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності і ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності та неприбутковості. Вона не включає діяльність, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин[5].

Волонтерство є однією з форм благодійності і однією з підвалин громадянського суспільства[1]. За деякими оцінками, кожного року в світі у волонтерській діяльності беруть участь понад 100 млн осіб, і в багатьох країнах вона забезпечує 4-8 % ВВП[2]. З 1985 року щорічно 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера[6].

Щоб назвати діяльність волонтерською, вона без виключень мусить містити в собі наступні принципи: 1. добровільність діяльності; 2. безкорисність діяльності; 3. соціально важливий внесок діяльності.

ІсторіяРедагувати

 
Лист до харків'ян з просьбою про матеріальну допомогу від солдата діючої армії під час Першої Світової війни

Діяльністю, яку зараз називають волонтерською, люди займалися з давніх часів. Початком сучасного волонтерського руху в західних країнах зазвичай вважають створення Міжнародного комітету Червоного Хреста, яке ініціював 1859 року Жан Анрі Дюнан. Його ідеями стали керуватися волонтери по всьому світу[6].

У ХХ столітті волонтерство активно розповсюджувалося. Воно проявилося, зокрема, в допомозі постраждалим після Першої світової війни. В середині століття з'явився Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою в Парижі[3].

Називати добровольців, що займаються суспільно корисною діяльністю, волонтерами стали пізніше: в країнах Заходу — з останньої третини XX століття, а в пострадянських країнах — із 1990-х років. Раніше ця назва стосувалася тих, хто добровільно йде на військову службу[4][2][6].

З 1970 року Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожні два роки проводить Всесвітню конференцію волонтерів. На такій конференції, що проходила 1990 року в Парижі, було прийнято першу Загальну декларацію волонтерів. 2001 року на конференції в Амстердамі вона була переглянута. В ній, зокрема, зазначається, що в волонтерстві можуть проявлятися й підсилюватися спільність, піклування, служіння, несення суспільної відповідальності, навчання та розвиток; волонтерство може скріплювати суспільство та вирішувати його проблеми. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища[7].

З появою Інтернету виникло віртуальне волонтерство, або онлайн-волонтерство. До його проявів належить, зокрема, наповнення найбільшого й найпопулярнішого інтернет-довідника — Вікіпедії.

В УкраїніРедагувати

Тренінг волонтерів — дописувачів Вікіпедії (Чернігів)
Круглий стіл з оприлюдненням звіту ООН про стан волонтерства в світі (КНУ імені Тараса Шевченка, 5 грудня 2011)
Тепловізор для військових від волонтерської групи «Народний тил»

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо, а з кінця XX століття — волонтерами.

Волонтерську діяльність в Україні було офіційно визнано[6] постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг»[8]. 2011 року Верховна Рада ухвалила закон «Про волонтерську діяльність»[5], і ця постанова втратила чинність[6].

Перший потужний сплеск волонтерства в Україні був пов'язаний із чемпіонатом Європи з футболу 2012 року[2]. Наступний сплеск, спричинений подіями Євромайдану та війною на сході України, мав безпрецедентний масштаб і сягнув максимуму 2014 року[2]. Крім того, українські волонтери займаються просвітництвом, профілактикою шкідливих звичок та негативних соціальних явищ, організацією дозвілля дітей та молоді, соціально-правовим захистом нужденних та різноманітною іншою роботою[9].

Волонтери можуть працювати, зокрема, при Центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) та при різних громадських об'єднаннях. Найчисельнішою групою волонтерів є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»[10], «Про соціальні послуги»[11], в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

З 2015 року в Україні почали розвиватися волонтерські мережі, які об'єднали в собі волонтерів з різних міст та різного віку. Наймасовішим з них є Volunteer Community, що об'єднує більш ніж 5000 волонтерів з 21 міста України. Наразі волонтерський рух в Україні виходить на іншу ланку. Волонтерські та благодійні організації професійно розвинулися в напрямку роботи з волонтерами та пропонують програми в яких передбачені різні етапи роботи з кожним волонтером індивідуально, починаючи з прийому волонтерів, визначення ролі та діяльності, формулювання цілі, завдання та критеріїв успіху діяльності, підготовки та супервізії волонтерів. Варто зазначити, що тепер волонтерство не розглядається, як виключно альтруїстичний намір волевиявлення, все частіше волонтерство розглядається, як засіб для розвитку, соціалізації, позиціонування, впливу та отримання нових знань, знайомств та навичок.

Волонтерський рух в умовах війни на сході УкраїниРедагувати

З початком окупації Криму Росією у березні 2014 року та антитерористичної операції на сході України у квітні 2014 року в Україні виник волонтерський рух, який має на меті:

  • допомогу українським бійцям в отриманні сучасного обмундирування, амуніції, технічних засобів, транспорту тощо;
  • допомогу внутрішньо переміщеним особам, які вимушено залишили свої домівки у Криму та на Донбасі, у пошуку житла, допомогу речами першої необхідності, їжею та одягом.

Серед волонтерських організацій, які допомагають українським військовим, найвідомішими та найпотужнішими є «Народний проект», «Народний тил», «Повернись живим», «Армія SOS», «Крила Фенікса», «Combat-UA», Волонтерська сотня «Україна — Світ», «Сестри перемоги», Центр «Миротворець», «Волонтерська група Романа Доніка», "Штаб національного спротиву Збаразького району" та низка інших[12][13][14][15][16][17].

До найвідоміших волонтерських організацій, які допомагають переселенцям, належить «Станція Харків» (м. Харків)[18]

Волонтерський рух, пов'язаний із війною на сході України, отримав велике суспільне та державне визнання, яке проявилося в високих рейтингах довіри, державних та недержавних нагородах, перейменуваннях вулиць тощо. Деякі волонтери увійшли у владні структури.

Нормативно-правове забезпеченняРедагувати

Сприяння волонтерській діяльності та іншим формам громадської активності визначено стратегічним пріоритетом державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 року[19]. У лютому 2016 цей указ втратив чинність згідно з указом «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні»[20]. Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року[5]. Він містить обмеження за віком (з 14 років) щодо участі фізичних осіб у волонтерській діяльності.

Закон неодноразово піддавався критиці[21][22].

Типи волонтерства в Україні та світіРедагувати

Волонтерство, яке використовується програмами навчальних службРедагувати

Багато шкіл на всіх рівнях освіти пропонують навчальні програми, які дозволяють учням служити громаді за допомогою волонтерства, заробляючи освітні кредити. За словами Олександра Астіна в передмові до "Де навчання у службовому навчанні?" Джанет Ейлер та Дуайт Е. Джайлз-молодший, "... ми сприяємо більш широкому впровадженню сервісного навчання у вищих навчальних закладах, оскільки розглядаємо його як потужний засіб підготовки студентів до того, щоб вони стали більш турботливими та відповідальними батьками та громадянами і про допомогу коледжам та університетам виконати свою обіцянку "служити суспільству". Описуючи службове навчання, медична освіта в Гарварді каже:" Службове навчання об'єднує академічне навчання та волонтерську службу в громаді взаємозалежними способами. ..навчання послугами характеризується партнерськими відносинами: студент вчиться у сервісного агентства та від громади, а натомість дає енергію, інтелект, відданість, час та навички для задоволення потреб людини та громади". Волонтерство в навчанні на службі, здається, має наслідком залучення розуму і серця, що забезпечує більш потужний досвід навчання; на думку Джанет Ейлер та Дуайта Е. Джайлза, це досягається тим, що воно "... сприяє розвитку студентів, захоплюючи інтерес студентів ..." Хоча дослідження не визнано всіма законним підходом, дослідження ефективності навчання послугами Дженет Ейлер та Дуайт Е. Джайлз провели національне дослідження студентів американських коледжів, щоб з'ясувати значення програм навчання послугам. За словами Ейлер та Джайлз, "Ці опитування, проведені до та після семестру громадських робіт, вивчають вплив Службове навчання для студентів ". Вони описують свій досвід зі студентами, які беруть участь у сервісному навчанні, таким чином:" Студентам подобається сервісне навчання. Коли ми сідаємо з групою студентів для обговорення досвіду службового навчання, їх ентузіазм безперечний. ... зрозуміло, що [студенти] вважають, що те, що вони отримують від навчання на службі, якісно відрізняється від того, що вони часто отримують від більш традиційного навчання ".

Волонтерство на основі навичокРедагувати

Волонтерство, засноване на навичках, використовує спеціалізовані навички та таланти людей для зміцнення інфраструктури некомерційних організацій, допомагаючи їм будувати та підтримувати свій потенціал для успішного виконання своїх місій. Це на відміну від традиційного волонтерства, коли волонтери роблять щось інше, ніж їх професійна робота. Середня година традиційного волонтерства оцінюється незалежним сектором в межах 18–20 доларів на годину. Волонтерство на основі навичок оцінюється в 40–500 доларів на годину, залежно від ринкової вартості часу.

Волонтерство в країнах, що розвиваються (міжнародне волонтерство)Редагувати

Для країн першого світу все більш популярною формою волонтерської діяльності серед молоді, особливо студентів та випускників, є поїздки до громад у країнах, що розвиваються (Україна є в цьому числі), для роботи над проектами з місцевими організаціями. Діяльність включає викладання англійської мови, роботу в дитячих будинках, охорону здоров'я, допомогу неурядовим організаціям та медичну роботу. Міжнародна волонтерська діяльність часто спрямована на надання учасникам цінних навичок та знань на додаток до переваг для громади та організації що приймають волонтерів.

Онлайн волонтерствоРедагувати

Додаткова інформація: Онлайн волонтерство

Онлайн, або віртуальне волонтерство, яке також ще називається електронним волонтерством - це волонтер, який виконує завдання, повністю або частково, поза межами організації, якій надається допомога. Вони користуються Інтернетом та будинком, школою, телецентром або робочим комп’ютером, або іншими підключеними до Інтернету пристроями, такими як ПК або смартфон. Віртуальне волонтерство подібне до роботи на дистанції, за винятком того, що замість онлайн-співробітників, яким платять гроші, це онлайн-волонтери, яким не платять. Волонтери отримують безцінний досвіт за своє волонтерство, а організації мають можливість залучити дешевшу робочу силу.

МікроволонтерствоРедагувати

Мікроволонтерство - це завдання, що виконується через підключений до Інтернету пристрій. Зазвичай людина виконує це завдання невеликими, неоплачуваними кроками часу. Мікроволонтерство відрізняється від "онлайн волонтерства" тим, що воно, як правило, не вимагає від окремого добровольця проходження процесу подання заявки, процесу відбору або періоду навчання. Зазвичай доброволець використовує ресурс свого пристрою для вирахування важких медичних або фізичних формул. Такий спосіб волонтерства використовують організації що потребують значних ресурсів на вирахування даних.

Екологічна волонтерська діяльністьРедагувати

Екологічна волонтерська діяльність стосується добровольців, які сприяють екологічному управлінню або збереженню. Волонтери проводять низку заходів, включаючи моніторинг навколишнього середовища, екологічне відновлення, таке як регенерація рослин та видалення бур’янів, захист тварин, що перебувають під загрозою зникнення, та інформування інших про природне середовище. В Україна дане волонтерство ще не набуло значного охоплення, коли в той час подібні організації в Європі та країнах великої сімки маю значний вплив на підприємства та законотворчі процеси.

Волонтерство в надзвичайних ситуаціяхРедагувати

Волонтерство часто відіграє ключову роль у відновленні після стихійних лих, таких як цунамі, повені, посухи, урагани та землетруси. Наприклад, Великий землетрус у Ханшін-Аваджі в Японії 1995 року став переломним моментом, який залучив багатьох добровольців, які вперше реагували на землетрус. Землетрус та цунамі в Індійському океані 2004 року залучили велику кількість добровольців у всьому світі, задіяних неурядовими організаціями, урядовими установами та ООН.

Під час надзвичайної ситуації з ураганом "Сенді" у 2012 році волонтери "Окупуй Сенді" створили організовану з боків команду швидкого реагування, яка надавала вкрай необхідну допомогу під час і після шторму - від їжі до притулку до реконструкції. Це приклад взаємності на роботі, об’єднання ресурсів та допомоги та використання соціальних медіа.

В Україні одним з прикладів волонтерства у надзвичайній ситуації було волонтерство після вибухів боєприпасів на військових складах у Калинівці Калинівського району Вінницької області 26.09.2017р.

Волонтерство в школахРедагувати

Бідні школи у всьому світі покладаються на державну підтримку або зусилля волонтерів та приватних пожертв, щоб ефективно працювати. У деяких країнах, коли економіка падає, потреба у волонтерах та ресурсах значно зростає. У шкільних системах є багато можливостей для волонтерів. Однак вимог до добровільної участі у шкільній системі не так багато. Незалежно від того, є випускником середньої школи чи студентом коледжу, більшість шкіл вимагають просто добровільних та безкорисливих зусиль. В Україні з 2014 року постійно ведеться волонтерство в школах східних регіонів (Луганська та Донецька області).

Подібно до переваг будь-якого виду волонтерської діяльності, є великі винагороди для волонтера, студента та школи. На додаток до нематеріальних винагород, волонтери можуть додати відповідний досвід у свої резюме. Волонтери, які їдуть на допомогу, можуть вивчати іноземну культуру та мову за умов міжнародного шкільного волонтерства.

Волонтерство у школах може стати додатковим навчальним посібником для учнів та допомогти заповнити прогалину місцевих вчителів. Культурний та мовний обмін під час викладання та інших шкільних заходів може бути найважливішим навчальним досвідом як для учнів, так і для волонтерів.

Корпоративне волонтерствоРедагувати

Benefacto, волонтерський брокер, описує корпоративну волонтерську діяльність як "Компанії, які щорічно надають своїм працівникам надбавку за оплачуваний відпустку, яку вони використовують для добровільної участі у добродійній організації на свій вибір"[23]

Більшість компаній у списку Fortune 500 дозволяють своїм працівникам волонтерити у робочий час. Ці формалізовані програми волонтерства для працівників (EVP), які також називаються волонтерством, що підтримується роботодавцями (ESV), розглядаються як частина зусиль компаній щодо сталого розвитку та їх соціальної відповідальності. Близько 40% компаній Fortune 500 надають грошові пожертви, також відомі як волонтерські гранти, некомерційним організаціям як спосіб визнати працівників, які присвячують значну кількість часу волонтерству в громаді .

Згідно з інформацією служби Ukrainian Volunteer Serviсе, яка надає програми волонтерської діяльності працівників, ключовими рушіями для компаній, що виробляють та керують EVP, є розбудова впізнаваності та спорідненості, зміцнення довіри та лояльності серед споживачів, підвищення корпоративного іміджу та репутації, покращення утримання співробітників, підвищення продуктивності та лояльності працівників та забезпечення ефективного механізму досягнення стратегічних цілей.

У квітні 2015 року Девід Кемерон надав всім британським працівникам, зайнятим у компаніях, у яких більше 250 працівників, обов'язкову триденну оплачувану відпустку волонтерства, яка призвела до додаткових 360 мільйонів годин волонтерської діяльності на рік.[24]

Соціальне волонтерствоРедагувати

У деяких європейських країнах урядові та неурядові організації надають допоміжні посади на певний період в таких установах, як лікарні, школи, пам'ятники та соціальні установи. Відмінність від інших видів волонтерської діяльності полягає в тому, що існують суворі законодавчі норми, яка організація має право залучати волонтерів та приблизно період, коли волонтеру дозволяється працювати на добровільній посаді. Через це волонтер отримує обмежену суму як кишенькові гроші від уряду. Організації, що мають найбільшу робочу силу в Європі, - це Добровільний соціальний рік (німецький: Freiwilliges Soziales Jahr), в якому працюють понад 50 000 добровольців на рік, та Федеральна служба волонтерів (німецький: Bundesfreiwilligendienst) - приблизно від 30 000 до 40 000 добровольців на рік.

В Україні таким волонтерством займається Ukrainian Volunteer Serviсе, в середньому за рік через організацію проходять близько двох тисяч волонтерів. А також Львівська Освітня Фундація, яка через проект "Будуємо Україну Разом" залучає щонайменше 500 волонтерів щороку.

Волонтерство на великих спортивних заходахРедагувати

Прикладом відповідного волонтерства в Україні є волонтерство під час проведення Євро - 2012.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Лях Т. Л. Волонтерство // Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. — Київ, Сімферополь : Універсум, 2012. — С. 124–128. — ISBN 978-966-8048-55-5.
  2. а б в г д Горєлов Д. М., Корнієвський О. А. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики (аналітична доповідь). — Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2015. — 36 с.
  3. а б Бондаренко З. П., Журавель Т. В., Лях Т. Л. та ін. Менеджмент волонтерських груп від А до Я / За ред. Т. Л. Лях. — Київ : Версо-04, 2012. — С. 7–21. — ISBN 978-966-8869-50-1.
  4. а б Казакевич Л. И. К вопросу об эволюции термина «волонтёрство» // Социальная работа в России: образование и практика: Сб. научных трудов / Под ред. Н. А. Грика. — Томск : ТГУСУР, 2009. — С. 64–73.
  5. а б в Закон України «Про волонтерську діяльність». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 21.06.2016.  (Прийнятий 19.04.2011, набув чинності 15.05.2011).
  6. а б в г д Тохтарова І. М. Волонтерський рух в Україні: шлях до розвитку громадянського суспільства як сфери соціальних відносин // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. — 2014. — № 2 (25 жовтня).
  7. The Universal Declaration on Volunteering. International Association for Volunteer Effort. January 2001. Архів оригіналу за 21.06.2016. Процитовано 21.06.2016. 
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1895 «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 21.06.2016. Процитовано 21.06.2016.  (Прийнята та набула чинності 10.12.2003, втратила чинність 16.07.2011)
  9. Лях, Т. Л. (2010) Напрямки соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп // Соціальна робота і сучасність: теорія та практика. — С. 332—333.
  10. Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»
  11. Закон України «Про соціальні послуги»
  12. Кавилін О. А. Динаміка політичної участі молоді в незалежній Україні // Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць / Укр. акад. наук, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — 2015. — № 93. — С. 361—364.
  13. Клименко І. В., Качор У. М. Психологічні особливості сприймання звернень про благодійну матеріально-технічну допомогу // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2015. — № 2 (27) (25 жовтня). — С. 40–46.
  14. Кулініч Д. Волонтерство як феномен небайдужого суспільства // Бібліосвіт : інформаційний вісник. — Державна бібліотека України для юнацтва, 2014. — № 4 (52) (25 жовтня). — С. 16–21.
  15. Рингис А. (31.07.2015). Бэк-офис армии. Как работают альтернативные службы тыла. Украинская правда. Архів оригіналу за 23.03.2016. Процитовано 30.03.2016. 
  16. Третьего Майдана в Украине не будет (интервью Т. Рычковой). Известия в Украине (Политические Известия). 09.03.2015. Архів оригіналу за 24.03.2016. Процитовано 30.03.2016. 
  17. Зелена книга української благодійності – 2014 / Асоціація благодійників України за підтримки ІАЦ «Громадський простір». Упорядник — К. Соболева-Зоркіна. — Київ, 2015. — С. 14, 41, 43. (Архів).
  18. Станція Харків: Поінт Ред. Архівовано 24 вересень 2015 у Wayback Machine. Hromadske.tv. 10.11.2014.
  19. Указ Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації»
  20. Указ Президента України від 26 лютого 2016 року № 68/2016 «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні»
  21. Аналіз закону України «Про волонтерську діяльність». Громадська частина Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. Архів оригіналу за 06.03.2016. Процитовано 19.05.2014. 
  22. Едуард Леонов прокоментував внесення змін до Закону «Про волонтерську діяльність». gurt.org.ua. Архів оригіналу за 30.03.2016. Процитовано 19.05.2014. 
  23. What is Corporate Volunteering?. Benefacto (en-GB). 2020-03-16. Процитовано 2020-10-24. 
  24. Three days’ Paid Volunteering Leave: Conservative Manifesto Pledge Updates. Benefacto (en-GB). 2016-04-12. Процитовано 2020-10-24. 

ПосиланняРедагувати