Вікіпедія

Губбіо

комуна в Італії
(Перенаправлено з Ґуббіо)
3 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 12 червня 2022.

Губбіо, Ґуббіо (італ. Gubbio) — муніципалітет в Італії, у регіоні Умбрія, провінція Перуджа.

Губбіо
Gubbio
Комуна
Герб
КраїнаІталія Італія
Регіон Умбрія
ПровінціяПеруджа
Код ISTAT054024
Поштові індекси06024, 06020
Телефонний код075
Координати43°21′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 43.35000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 43.35000; 12.56667Координати: 43°21′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 43.35000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 43.35000; 12.56667
Висота522 м.н.р.м.
Площа525,08 км²
Населення30 479 (01-01-2023)
Густота58,05 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
МерFilippo Mario Stirati (8-6-2014)
Офіційна сторінка

Розташування та місцевість

ред.

Губбіо розташоване на відстані[1] близько 165 км на північ від Рима, 31 км на північний схід від Перуджі.

На місцевість переважають гори або схили. Місто розташоване навколо підніжжя гори Інджино і на обох берегах річки Каміньяно.

Історичні дані

ред.
 
Давньоримський театр.

Археологи знайшли поселення доби неоліту на горі Інджино, а також некрополь доби бронзи. Старовинна назва поселення — Ігувій, від умбрійської назви Ikuvium. Тут мешкали племена умбрів, що стали військовоми союзниками Лаціума, тобто римлян. Від давньоримської доби залишився античний театр в поруйнованому стані.

Друга столиця францисканців

ред.

Середньовічне місто Губбіо тісно пов'язане з життям відомого католицького святого — Франциска Ассізького. Саме сюди втік Франциск з Ассізі і знайшов притулок в місцевій родині Спадалонга. Тому Губбіо став другою столицею прихильників Святого Франциска.

Зміни володарів

ред.

Середньовічний період історії міста повен як запеклої політичної боротьби, так і спроб мешканців відстояти ябо наново вибороти незалежність міста, в тому числі і від римських пап. Тому на околицях була побудована низка фортець чи замків. Період стабілізації прийшовся на десятиліття володарювання родини Монтефельтро. За винятком коротких періодів, коли місто захоплювали то Малатеста, то Чезаре Борджа, місто належало родині Монтефельтро до 1508 року. Відтоді місто захопила родина делла Ровере, що утримувала тут владу до 1631 року. По смерті останнього представника роду (Франческо Марія ІІ делла Ровере) місто перейшло під владу римських пап.

В 19 столітті

ред.
 
Головна площа Губбіо

Лише в середині 19 століття низка дрібних італійських князівств була нарешті поєднана в централізовану державу — Італійське королівство. До королівства були приєднані і землі міста Губбіо. 1860 року буда проведена адміністративна реформа, за якою Губбіо та його землі були відокремлені від провінції Марке та приєднані до Умбрії. Територія зазнала значних людських втрат через економічний занепад і агарну кризу провінції і масову еміграцію в 1873–1895 роках. Умбрія та місто Губбіо зазнали декілька хвиль еміграції також в 1-шу та 2-гу світову війни. Представників провінції Умбрія можна зустріти в Африці (Південно-Африканська республіка), Австралії, Сполучених Штатах, Канаді, в західноєвропейських країнах (Німеччина, Люксембург, франція, Бельгія, Швейцарія). В роки 2-ї світової війни місто постраждало від каральних експедицій фашистів та від обстрілів німецьких артилеристів.

Історичні місця, музеї, палаци

ред.
 
Підмурки палаццо деї Консолі.
  •  
    Фрески в катедральному соборі Св. Марії та Джакомо
  •  
    Собор, головна нава
  •  
    Палаццо деї Консолі (Губбіо)
  •  
    Площа біля палаццо деї Консолі
  •  
    Історична забудова
  •  
    Дворик базиліки святого Убальдо
  •  
    Три велетенські свічки в базиліці святого Убальдо
  •  
    Великий вівтар, неоготика, Базиліка святого Убальдо, Губбіо]]
  •  
    Сходи і брама базиліки святого Убальдо в Губбіо

Храми міста

ред.
 
Базиліка святого Убальдо, Губбіо
 
Церква Івана Хрестителя
  • Базиліка святого Убальдо
  • Собор Св. Марії та Джакомо
  • Церква Сан Франциско
  • Церква Сан Доменіко
  • Церква Івана Хрестителя
  • Церква Сан П'єтро
  • Церква Сан Мартіно
 

Населення — 32 490 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 16 травня. Покровитель — Sant'Ubaldo.

Демографія

ред.

Населення за роками:[3]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 1845 іноземців з 80 країн, серед них 464 громадяни країн Євросоюзу та 233 громадяни України.[4]

Сусідні муніципалітети

ред.


Галерея зображень

ред.
  •  
    Gubbio
  •  
    Губбіо, собор Св. Марії та Джакомо, головний фасад
  •  
    Губбіо, загальна панорама
  •  
    Губбіо, панорама низовини
  •  
    Gubbio, scorcio
  •  
    Кам'яний міст через річку Каміньяно
  •  
    Давньоримський театр
  •  
    Давньоримський театр, залишки сцени

Губбіо як ремісничий центр

ред.

Умбрія позиціонує себе як курортний та туристичний центр. З давнини місто уславилось власними керамічними виробами, що працювали завдяки місцевим покладам глини. Особливої популярності кераміка Губбіо набула в добу відродження, коли вереж квіткових орнаментів почали використовувати зображення портретні та адаптації з відомих композицій картин та гравюр. Згодом кераміка Губбіонабула всітової слави і розійшлась по багатьом країнам світу. В 20 столітті розквітло і мистецтво ковальства.

  •  
    майстер Джорджо Андреолі, таріль з гербом кардинала Джуліо делла Ровере, до 1560 р.
  •  
    майстер Джорджо ді Губбіо, таріль з путті та гротесками, 1524 р.
  •  
    майстер Джорджо ді Губбіо, таріль з путті та музичними інструментами
  •  
    таріль з копією композиції Антоніо Полайоло «Геркулес перемагає лернейську гідру»
  •  
    таріль з жіночим портретом та написом «Красуня Анжеліка», 1537 р., Берлін
  •  
    таріль роботи Джуліо Андреолі з гротесками, 1525 р.
  •  
    таріль Джорджо ді П'єтро Андреолі, 1524 р.
  •  
    майстер Джорджо да Губбіо, таріль з військовими обладунками, 1524 р.
  •  
    майстер Джорджо да Губбіо, таріль з композицією «Суд Париса», 1524 р.
  •  
    Таріль з легендою про Пелея та морську богиню Фетіду, які перетворились в тварин, за дереворитом Бенедетто Монтанья, 1534 р.
  •  
    Майстерні Джуліо Андреолі, 1530 або 1550 рр., Міжнародний музей кераміки, фаенца
  •  
    Кераміка Губбіо, «Скульптор Дедал висікає мармурового бика», Національний музей кераміки, Севр, Франція
  •  
    таріль з фігурою Св. Ніколо Толентинського, 1524 р.
  •  
    таріль з жіночим портретом та написом «Лукреція», 1537 р., Берлін
  •  
    таріль з ченцями, що грають на органі в церкві, бл. 1520 р.


Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  3. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
  4. ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.

Посилання

ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Губбіо
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2015)
  Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губбіо&oldid=42796238