Ґерета Олег Петрович

український музикант, громадський діяч

Олег Петрович Ґерета (3 червня 1940, с. Скоморохи Тернопільської області — 28 вересня 2014, Івано-Франківськ) — український музикант, громадський діяч. Заслужений артист України. Син Петра Ґерети, брат Ігоря Ґерети, племінник Володимира Ґерети.

Олег Ґерета
Основна інформація
Повне ім'я Олег Петрович Ґерета
Дата народження 3 червня 1940(1940-06-03)
Місце народження с. Скоморохи, Тернопільський район, Тернопільська область
Дата смерті 28 вересня 2014(2014-09-28) (74 роки)
Місце смерті Івано-Франківськ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професії музикант
Освіта Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Нагороди
Заслужений артист України
Звання Заслужений артист України
Батько Олесь Ґерета

Життєпис ред.

Від 1943 року проживав у с. Велика Березовиця (нині смт) Тернопільського району. Закінчив Тернопільську СШ № 8 (1957) і музичне училище імені С. Крушельницької (1963); Львівську консерваторію (1968, нині музична академія).

Учасник правозахисного руху 1960-х років, за що зазнав переслідувань. Від 1968 року — на викладацькій роботі в Івано-Франківському музичному училищі, від 1977 — завідувач відділу струнних інструментів. Концертує в інструментальних ансамблях, соліст.

Від 1995 року — художній керівник Івано-Франківського камерного оркестру «Harmonia Nobile». Організував гастролі колективу у країни Європи, започаткував творчі зв'язки з діаспорою Угорщини та Польщі.

Один із фундаторів Товариства української мови (нині товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка) та НРУ на Івано-Франківщині. Не раз виступав із концертами на Тернопільщині (1997, 2003).

Доробок ред.

Музичний редактор книг Миколи Литвина «Пісні волі» (1995), Петра Ґерети «Не плач, Україно» (1996) та інших.

Автор музикознавчих та інших публікацій у пресі.

Відзнаки ред.

  • Почесний знак «За відмінну працю» Міністерства культури України (1990)
  • Медаль «За подвижництво в культурі Прикарпаття» (2005)
  • Відзнака «Міць і гордість міста» (2005)

Джерела ред.

Посилання ред.