Литвин Микола Степанович
Микола Степанович Литвин (нар. 4 березня 1943, с. Федорівка, нині Веснянка, Добровеличківського району, Кіровоградської області[1]) — український кобзар, композитор, письменник, журналіст, громадський діяч. Член НСПУ (1988), НСЖУ (1985). Заслужений діяч мистецтв України (2009).
Микола Степанович Литвин | |
---|---|
Микола Литвин під час відкриття барельєфу Ігореві Ґереті в Тернополі 5 червня 2010 року | |
Основна інформація | |
Дата народження | 4 березня 1943 (76 років) |
Місце народження | с. Федорівка, нині Веснянка, Добровеличківського району, Кіровоградської області |
Громадянство |
![]() |
Національність | українець |
Професія | кобзар, композитор, письменник, журналіст, громадський діяч |
Інструменти | бандура |
Премії | Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького, Літературна премія імені Олени Пчілки, Літературно-мистецька премія імені Володимира Косовського |
Звання |
![]() |
Файли у Вікісховищі? |
ЖиттєписРедагувати
ОсвітаРедагувати
- Київське музичне училище імені Рейнгольда Глієра (1961—1963),
- Тернопільське музичне училище (1965),
- Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка, клас бандури (1971).
Трудова діяльністьРедагувати
- 1964—1965 — артист-бандурист Чернігівської і Тернопільської філармоній.
- 1968—1972 — соліст Київського оркестру українських народних інструментів.
- 1972—1973 — викладач по класу бандури Кагарлицької музичної школи.
- 1973—1977 — викладач по класу бандури у Сумському музичному училищі.
- 1977—1983 — викладач по класу бандури у Київській музичній школі № 2.
- 1983—1991 — старший редактор відділу літератури журналу «Україна».
- 1991—1993 — завідувач відділу мистецтва журналу «Сільські обрії».
- 1993—1997 — оглядач всеукраїнської фермерської газети «Наш час».
- 1997—1998 — заступник головного редактора газети «Слово „Просвіти“».
- Від 1998 — головний редактор газет «Вісті з України» та «Український форум».
Громадсько-політична діяльністьРедагувати
У 1965 році заарештований за участь у напівлегальній націоналістичній організації (м. Тернопіль) та звинувачений у проведенні «антирадянської пропаганди», тривалий час не працював.
РодинаРедагувати
- Батько — Степан Андрійович (1904—1963), залізничник, ст. Помічна
- Мати — Марія Ониськівна (1910—1974), колгоспниця
- Брат — Литвин Василь Степанович, народний артист України, голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка. Співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва.
- Дружина — Косовська Олександра Семенівна, секретар-референт газети «Літературна Україна»
- Син — Тарас (1971), археолог;
- Дочка — Роксолана (1978), студентка Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка
- Дочка — Марія (1980), студентка філологічного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка
- Дочка — Соломія (1982), студентка Київського педагогічного коледжу ім. Ушинського
ТворчістьРедагувати
Як кобзар виступав у всіх областях України, у Польщі, Словаччині, Литві, США.
Брав участь у святах, які проводить Тернопільський обласний краєзнавчий музей, виступав із програмою «Пісні волі» на своєму ювілейному вечорі в Тернопільській обласній філармонії у березні 1993 та листопаді 2004 — на вечорі поезії, малярства і пісні «Україна прийдешня», де репрезентував свою збірку поезій «Іржання стриножених коней», 26 січня 2003 у приміщенні «Пласту» в Тернополі та інші.
РепертуарРедагувати
У репертуарі Миколи Литвина — думи, козацькі, стрілецькі та пісні на слова українських поетів, власні твори.
Літературний доробокРедагувати
- «Вітряки», збірка віршів (1988),
- «Зорі на дні криниці», збірка оповідань і повістей (1987),
- «Лети, павутино!», повісті, присвячені видатним українським композиторам (1990),
- «Струни золотії», повість-есе, присвячена дослідженню витоків та історії українського кобзарства (1994),
- «Пісні волі», книга музичних творів (1995),
- «Артем Ведель. Могутній дух Мазепи», повість (1997),
- «Іржання стриножених коней», збірка поезій присвячена пам'яті Ігоря Ґерети (2004).
ВідзнакиРедагувати
Стипендія імені М. ЛитвинаРедагувати
У 1993 році Тернопільська обласна рада встановила стипендію ім. М. Литвина для студентів-бандуристів, які навчаються у Тернопільському музичному училищі та студентів-тернопільців, котрі студіюють гру на бандурі у вишах України.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Д. В. Павличко. Литвин Микола Степанович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 14.07.2018.
ДжерелаРедагувати
- І. Ґерета, І. Дем'янова. Литвин Микола Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 366–367.