Гендерна конвергенція

Гендерна конвергенція – зближення іміджу, соціальної поведінки та юридичних прав чоловіків та жінок, а також кількісних та якісних соціологічних показників, в яких раніше простежувались ґендерні відмінності. Конвергенція веде від гендерної нерівності та дискримінованості окремих гендерів (зазвичай жінок) до гендерної рівності.

Хоча термін використовується спорадично щодо окремих соціологічних закономірностей,,,, ґендерне зближення маскулінності і фемінності відбувається у багатьох суспільних сферах і є ширшим соціальним фактом, зумовленим трансформацією значної частини суспільств, перш за все західних. Цей процес поступово охоплює і незахідні суспільства. Це дозволяє розглядати його як глобальний системний процес.

Процес сучасної ґендерної конвергенції розпочався з другої половини XIX ст. у західних країнах і був пов’язаний перш за все із розвитком фемінізму. З 60-х рр. XX ст. відбувається своєрідний процес фемінізації чоловіків, який триває дотепер. Важливу роль у поглибленні процесу відіграла сексуальна революція 60–70-х рр. XX ст.

Механізми гендерної конвергенції

У сучасних західних та деяких інших суспільствах розвинених країн ґендерна конвергенція відбувається шляхом взаємозапозичення чоловіками та жінками деяких ознак, а також їхньої психологічної андрогенізації. Воно виражається у:

• зростанні ступеня соціальної активності жінок та зростання домашньої активності чоловіків;
• жінка стає активнішою, агресивнішою, а чоловік – більш м’яким та емоційним,
• зближенні сексуальної поведінки статей (можливість бути активнішою для жінки і пасивнішим – для чоловіка);
• зростанні рівності у піклуванні про дітей між чоловіками та жінками, забезпечення права права чоловіуів на декретну відпустку та користування ним;
• зростанні законодавчої рівності між ґендерами у разі розлучення (щодо опіки над дітьми, у розподілі майна);
• зростанні економічної рівності та незалежності жінок від чоловіків;
• зростанні кількості жінок, що обирають традиційно чоловічі способи соціальної реалізації (служба в армії, адвокатура, технічні спеціальності, державна служба, наука, мистецтво тощо) та чоловіків, що обирають традиційно жіночі професії (секретарі, офіс-менеджери, кухарі, оператори колл-центрів, вихователі, учителі, гуманітарні спеціалісти, перукарі, деякі мистецькі професії);
• збільшенні кількості жінок, обраних у чинну владу (ефективний інструмент чого - гендерне квотування);
• зближенні іміджу чоловіків та жінок (одяг, зачіска, кольористика тощо);
• зростанні рівності у тілесній відкритості та оголеності чоловіків та жінок, у способах їх візуального зображення, що виражається, зокрема, у збільшенні частоти зображення оголеного чоловічого тіла до жіночого рівня у мистецтві, порнографії і т. ін.;
• появі ряду субкультур, в яких домінуючою моделлю є той чи інший варіант іміджевої та поведінкової андроґінності (хіпі, панки, емо та ін.);
• відбулося зближення у ґендерній естетиці, яке полягає, зокрема, у зростанні кількості жіночих образів у мистецтві, головних героїв-жінок у кіно та літературі, збільшенні кількості способів зображення жінок як активних персонажів у літературі, кінематографі та мистецтві;
• у стиранні меж у сфері традиційно ґендерно орієнтованих сферах масового мистецтва – виникнення чоловічого стриптизу та жіночого культуризму, а також у появі «чоловіків на виклик»;
• зближенні рівня алкоголізму та тютюнопаління серед жінок та чоловіків
• зближення рівня криміногенної активності жінок та чоловіків,.

У Радянському Союзі було започатковано інший різновид ґендерної конвергенції – маскулінізацію жінки, себто – примусове підтягнення її до стандарту чоловічої поведінки.

Див. також

• Ґендер та Гендерні дослідження
• Маскулінність і фемінність
• Гендерні стереотипи та Гендерні ролі