Японська айва
Японська айва[1], хеномелес[2][3] (Chaenomeles) — рід з трьох видів листяних колючих чагарників, зазвичай 1–3 м заввишки, з родини трояндових. Вони родом з Південно-Східної Азії (Китай, Японія, Корея). Ці рослини споріднені з айвою (Cydonia oblonga) і китайською айвою (Pseudocydonia sinensis), відрізняючись зубчастими листками, які позбавлені пуху, і квітками, зібраними в кисті, з листопадними чашолистками і спорідненими в основі квітками.
| Японська айва | |
|---|---|
| |
| Хеномелес квітка, схоже різновид C. × superba | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Maleae |
| Підтриба: | Malinae |
| Рід: | Японська айва (Chaenomeles) Lindl. |
 Вікісховище: Chaenomeles
| |
Листки розташовані по черзі, прості й мають зубчастий край. Квітки 3–4,5 см діаметром, з п'ятьма пелюстками, зазвичай яскраво-оранжево-червоні, але можуть бути білими або рожевими; Цвітіння припадає на кінець зими або на початок весни. Плід — яблукоподібний з п'ятьма плодолистками; дозріває пізньої осені.
Види та гібриди
ред.| Квіти | Фрукти | Наукова назва | Звичайне ім'я | Розповсюдження | Опис |
|---|---|---|---|---|---|
|
|
Chaenomeles cathayensis | Західний Китай, Бутан і Бірма | Має найбільші плоди роду, грушоподібні, 10–15 см завдовжки і 6–9 см шириною. Квітки зазвичай білі або рожеві. Листя 7-14 см завдовжки. | |
|
|
Chaenomeles japonica | японська айва звичайна | Японія | Має дрібні плоди яблукоподібної форми, 3–4 см діаметр. Квітки зазвичай червоні, але можуть бути білими або рожевими. Листків 3-5 см завдовжки. |
|
|
Chaenomeles speciosa | японська айва пишна; синоніми: Chaenomeles laganaria, Cydonia lagenaria, Cydonia speciosa, Pyrus japonica | Китай і Корея | Має тверді зелені яблукоподібні плоди 5–6 см діаметр. Квіти мають відтінки червоного, білого або вкраплені червоно-білими плямами. Листків 4-7 см завдовжки. |
|
|
Chaenomeles thibetica | Східний Тибет і Західний Сичуань | Дерево або чагарник, зазвичай колючий, 1,5-3,0 м заввишки. Родом з Тибету і південно-центрального Китаю, росте серед чагарників в гірських долинах і на схилах. Він має ефектні рожеві квіти влітку та плодоносить з кінця літа до початку осені. |
Гібриди
ред.У ботанічних садах садах виведено чотири названі нижче гібриди. Найпоширенішим є C. × superba (гібрид C. speciosa × C. japonica ), тоді як C. × vilmoriniana – гібрид C. speciosa × C. cathayensis, а C. × clarkiana – гібрид C. japonica × C. cathayensis. Гібрид C. × californica є тривидовим гібридом (C. japonica × C. superba × C. cathayensis). Численні сорти всіх цих гібридів доступні в садівництві.
Використання
ред.
Ці види стали популярними декоративними чагарниками в деяких частинах Європи та Північної Америки, їх вирощують у садах як через їх яскраві квіти, так і як колючий бар'єр. Деякі сорти виростають до 2-х м заввишки, але інші набагато менші і повзучі. Плоди тверді і – хоча і менш терпкі, ніж айва – неприємні для вживання в сирому вигляді, на смак вони схожі на незріле яблуко з кислотністю лимона, хоча вони пом'якшуються і стають менш терпкими після заморозків (через процес блетування). Плоди придатні для приготування лікерів, а також мармеладу та варення, оскільки містять більше пектину, ніж яблука та справжня айва. Дерево підходить для вирощування як бонсай[4].
Примітки
ред.- ↑ Chaenomeles // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Chaenomeles. ukrbin.com. Національна мережа інформації з біорізноманіття. Процитовано 24 січня 2024.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ D'Cruz, Mark. Ma-Ke Bonsai Care Guide for Chaenomeles japonica. Ma-Ke Bonsai. Архів оригіналу за 9 листопада 2010. Процитовано 8 липня 2011. [Архівовано 2010-11-09 у Wayback Machine.]