Вікіпедія

Якуб Гоффман

польський офіцер

Гоффман Якуб (пол. Hoffman Jakub; 19 березня 1896, Коломия, нині Івано-Франківська обл. ― 27 грудня 1964, Лондон) — польський історик, етногрф, політичний і культурний діяч, педагог. Дослідник Волині.

Якуб Гоффман
Народився19 березня 1896(1896-03-19)
Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер27 грудня 1964(1964-12-27) (68 років)
Лондон, Велика Британія
Країна Республіка Польща
Діяльністьофіцер, публіцист, історик, солдат, легіонер, педагог
Галузьпубліцистика[1], історія[1] і війська[1]
Знання мовпольська[1]
ЧленствоПольське наукове товариство на чужиніd
Посадаmember of the Sejm of the Second Polish Republicd
Нагороди
срібний Хрест заслуги офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Хрест Незалежності Silver Laurel of the Polish Academy of Literature‎

Життєпис

ред.

Якуб Гоффман народився в Коломиї в родині вчителів. Закінчив гімназію у м. Ясло. Через невеликі статки сім'ї вищої освіти не здобув. Займався самоосвітою[2].

У 1914—1917 роках — учасник Першої світової війни у складі шостого батальйону Першої Бригади Легіонів Ю. Пілсудського. Після поранення повернувся до військових лав. Був учасником польсько-радянської війни.

Після демобілізації навчався у Кракові на вищих учительських курсах. Працював на території Білорусі, займався розбудовою освітніх установ.

У 1923—1940 роках — вчителював у Рівному.

З 1924 рр. — делегат Археологічного музею Варшави у Волинському воєводстві[3].

У 1935 році — співзасновник Волинського товариства приятелів наук у Луцьку.

У 1935—1938 роках був послом до Польського Сейму.

У 1940 році був депортований із сім'єю до Горьковської області (РФ), працював на вирубці лісу і на будівництві залізниці. У 1941—1942 роках заарештований службою НКВС, перебував у слідчому ізоляторі. Був звільнений завдяки втручанню польського посольства.

Після амністії, у 1942—1943 роках був представником посольства Польщі у складі Шостої дивізії піхоти генерала В. Андерса.

У 1944—1950 роках — з польською місією перебував в Ірані, Уганді, Кенії, Танганьїці.

Отримав багато військових і цивільних урядових нагород.

З 1950 року мешкав у Лондоні. У 1962—1967 роках очолював Польське наукове товариство на еміграції, був членом Польського історичного товариства у Великій Британії.

Похований у Лондоні на кладовищі в Хампстеді.

Я. Гоффман і Рівненщина

ред.

У 1923—1940 роках мешкав і працював у Рівному. Був організатором краєзнавчої роботи. 1923—1935 роках — голова правління Волинського округу Польської спілки вчителів[3]. Викладав у Повшехній (загальноосвітній) школі ім. Ю. Словацького, працював директором у Повшехній школі ім. королеви Ядвіги[2].

З 1924 року був представником польського Товариства охорони доісторичних пам'яток у Волинському воєводстві. Збирав відомості про доісторичні пам'ятки на території воєводства, організовував охорону місць, на яких відкриті пам'ятки. У 1924 році обстежив городище біля с. Новомильськ поблизу Здолбунова (нині Рівненська обл.), де колись було давньоруське місто Мильськ (1151 р.), зібрав давньоруську кераміку ХІІ ст. У 1929 році під час рокопок поблизу с. Стадники знайшов кам'яну гробницю та уламки посуду стжижовської культури. У 1931 році у с. Стежок поблизу Шумська віднайшов давньоруську кераміку ХІІ-ХІІІ ст., 1933 р. — провів розкопки кургану біля с. Бечаль, де розшукав кераміку ХІ ст.

Збирав пам'ятки, знайдені і добуті із землі приватними особами для Археологічного музею у Варшаві. Так було придбано скарб давньоруських срібних речей (три виті шийні гривні та дві намистини), знайдених у 1933 р. поблизу с. Козлин.[4]

Був ініціатором створення музею господарства Волині, який відкрився у 1936 році у Рівному і діяв до 1939 року. Завданням музею було пропагування сільськогосподарської сфери Волинського воєводства, розвитку промисловості, народних ремесел[5].

Започаткував випуск щорічника «Рочника Волинського» («Rocznik Wołyński») — періодичного видання, матеріали якого використовували вчителі у школі. У 1930—1939 рр. видав вісім томів цього збірника, був його редактором, сам писав статті, залучив до співпраці багатьох науковців Польщі, чиї професійні інтереси були пов'язані з Волинню. «Рочник Волинський» був джерелом інформації про історію, культуру і природу Волинської землі.

  Якщо вже працюєш у цьому краї – мусиш краще його пізнати, а значить – свої знання передати дітям  

— Я. Гоффман

Коло наукових інтересів Я. Гофмана було пов'язане з геральдикою Волині та археологією. Проводив обстеження археологічних пам'яток на Волині, звіти про які тепер знаходяться в Рівненському обласному державному архіві. Частина архіву Я. Гофмана — у фондах краєзнавчих музеїв Рівного і Луцька.

Зібрав колекцію волинських писанок та народних українських вишиванок[6], яка зараз зберігається у Волинському краєзнавчому музеї (м. Луцьк)[3].

У 1938 році опублікував книгу «Przewodnik po Wołyniu» (Warszawa: Związek Polskich Towarzystw Turystycznych).

Сім'я

ред.
  • Дружина — Ядвіга Хоффман (28.01.1896, м. Краків — 7.03.1944, м. Тегеран). Під час перебування у Рівному була вчителькою польської мови, історії у Рівненській гімназії[6].

Увічнення пам'яті

ред.
  • іменем Якуба Гоффмана названа одна з вулиць Рівного[7]

Джерела

ред.
  1. Вулиці Рівного вам розкажуть: бібліогр. покажч. / Рівненська ЦБС ; уклад. Л. Грищук. — Рівне: Волин. обереги, 2019. — С.73-74.
  2. Гофман Якуб // Енциклопедія Українознавства / гол. ред. В. Кубійнович. — Київ: Глобус, 1994. — Т. 2. — С. 420.
  3. Костриця М. Ю. Гоффман Якуб / М. Ю. Костриця // Енциклопедія сучасної України / НАН України ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; редкол.: І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова), М. Г. Железняк (відп. секр.) та ін. — Київ, 2006. — Т. 6 : Го–Гю. — С. 338.
  4. Прищепа Б. Історичне краєзнавство Волині: навч. посіб. / Б. Прищепа, О. Прищепа. — Рівне: ПП ДМ, 2008. — С. 47.
  5. Прищепа О. Якуб Гофман — організатор досліджень історії та культури Волині / О. Прищепа, Б. Прищепа // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. — Рівне, 2002. — Вип. 2. — С. 101—103.
  6. Пришепа О. Рівненські адреси Якуба Гофмана // Вулицями старого міста: топонім. дослідж. з історії Рівного / О. Прищепа. — Рівне: Рівнен. друк., 1997. — С. 58-61.
  7. Хитрий Ч. Вчений, вчитель, чуйний друг — Хоффман Якуб // Минувшина Рівненщини — далека і близька. — Вид. 3-є, доп. / Ч. Хитрий — Рівне: Волин. обереги, 2011. — С. 232—236.

Посилання

ред.

Віртуальна виставка «Якуб Гофман (1896—1964) — дослідник Волинського краю» [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Прищепа, О. (1997). Вулицями старого міста : топонімічні дослідження з історії Рівного. Рівне: Рівнен. друк. с. 58—61.
  3. ↑ а б в Гоффман Якуб — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  4. ↑ Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. Вип. ІІ. Рівне: Перспектива. 2002. с. 101—103.
  5. ↑ Прищепа, Б. (Рівне). Історичне краєзнавство Волині. Рівне: ПП ДМ. с. 45—47.
  6. ↑ а б Хитрий, Ч. (2011). Минувшина Рівненщини - далека і близька. Рівне: Волинські обереги. с. 232—236.
  7. ↑ Вулиці Рівного Вам розкажуть : бібліогр. покажч. Рівне: Волинські обереги. 2019. с. 73—74.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якуб_Гоффман&oldid=39496133