Якименко Олександр Никифорович

Олександр Никифорович Якименко (20 березня 1921, Миколаївка, тепер Вишгородського району Київської області — 24 листопада 2004, місто Київ) — український правник і державний діяч, кандидат юридичних наук (з 1968 року), заслужений юрист України, Голова Верховного Суду України в 19701993 роках. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1976—1981 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.

Якименко Олександр Никифорович
Народився 20 березня 1921(1921-03-20)
Миколаївка
Помер 24 листопада 2004(2004-11-24) (83 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність суддя, політик
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Учасник німецько-радянська війна
Посада Голова Верховного Суду України
Термін жовтень 1970 — листопад 1993
Попередник Зайчук Володимир Гнатович
Наступник Бутенко Георгій Андрійович
Партія КПРС
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден «Знак Пошани»

Біографія ред.

Народився 20 березня 1921 року в селі Миколаївці (тепер Вишгородського району Київської області) в бідній селянській родині. Закінчивши семирічку, з 1935 року працював обліковцем у місцевому колгоспi «Червона нива». У 19371940 роках — діловод бюро ЗАГСу, інспектор Димерського районного відділу міліції НКВС Київської області.

З 1940 року — на військовій службі: курсант окружної школи Казахстанського прикордонного округу НКВС. Був заступником політрука, секретарем комсомольської організації кавалерійського прикордонного загону. Член ВКП(б) з 1940 року.

Брав участь у німецько-радянській війні з 1941 року, невдовзі став політруком роти на Ленінградському та Калінінському фронтах. У 1942 році брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений, лікувався в госпіталі в місті Лисьві Молотовської області, а згодом, після звільнення за станом здоров'я в запас, завідував Лисьвенським міським відділом соціального забезпечення[1].

З 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих міста Києва, з 1945 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу, секретар Печерського районного комітету КП(б)У міста Києва.

1948 року був обраний народним суддею 2-ї дільниці Радянського районного народного суду Києва.

У 1949 році закінчив Київську філію Всесоюзного заочного юридичного інституту.

У 19501954 роках — суддя, а у 19541963 роках — заступник Голови Верховного суду Української РСР. У 19631970 роках — голова Юридичної комісії при РМ УРСР. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Питання позовної давності в радянському цивільному праві» (Сектор держави та права АНУ, Київ)[2].

З жовтня 1970 по 16 листопада 1993 року — Голова Верховного суду Української РСР/України.[3]

 
Могила Олександра Якименка

Помер 24 листопада 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Праці ред.

Автор праць з цивільного права, правосуддя; відповідальний редактор збірки «Законодавство про пам'ятники історії та культури» (1970) і науково-практичних коментарів Цивільного кодексу УРСР (1971, 1981).

Відзнаки ред.

Нагороджено багатьма державними нагородами, зокрема: орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «Знаком Пошани», 18 медалями, Почесними грамотами Верховної Ради УРСР та відзнакою Верховного Суду України «За вірність Закону». Заслужений юрист України1991 року).

Примітки ред.

  1. Сайт Верховного Суду України[недоступне посилання з серпня 2019]
  2. Офіційна Україна сьогодні
  3. Про увільнення Якименка О.Н. від обов'язків Голови Верховного Суду України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 22 червня 2023.

Посилання ред.

Попередник: Голова Верховного Суду УРСР
жовтень 197024 серпня 1991
Наступник:

Зайчук Володимир Гнатович
він же, як Голова Верховного Суду України
Попередник: Голова Верховного Суду України
24 серпня 1991листопад 1993
Наступник:

він же, як Голова Верховного Суду УРСР
Бутенко Георгій Андрійович