Зайчук Володимир Гнатович

Володи́мир Гна́тович Зайчу́к (1 липня 1921(19210701), село Тростянець, тепер Волинської області — 12 травня 1996, Київ, Україна) — український юрист і державний діяч. Член Ревізійної комісії Комуністичної партії України в 1976—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань.

Володимир Гнатович Зайчук
Володимир Гнатович Зайчук
Володимир Гнатович Зайчук
5-й міністр юстиції УРСР
6 жовтня 1970 — 2 серпня 1990
Попередник Згурська Катерина Іванівна
Наступник Бойко Віталій Федорович
Народився 1 липня 1921(1921-07-01)
Тростянець, Ківерцівський район, Волинська область, Українська СРР
Помер 12 травня 1996(1996-05-12) (74 роки)
Київ, Україна
Відомий як суддя, державний діяч
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія Комуністична партія України
Професія український юрист і державний діяч
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Біографія ред.

Закінчив початкову школу. З юнацьких років наймитував у поміщика Дробняка у Волинському воєводстві.

Був ув'язнений польською владою за проведення підпільної роботи. До вересня 1939 року перебував у в'язниці міста Луцька.

З 1940 року працював народним слідчим прокуратури міста Володимира-Волинського.

Учасник Німецько-радянської війни. У 1941–1944 роках був слідчим прокуратури 393-ї, 337-ї та 172-ї дивізій. З вересня 1944 року виконував окремі доручення при військовій раді 69-ї армії, був першим помічником начальника штабу 961-го стрілецького полку 274-ї стрілецької дивізії. Учасник параду Перемоги союзних військ у м. Берліні. Член ВКП(б) з 1945 року.

Після закінчення війни працював контролером по промисловості в комендатурі союзних військ у місті Берліні, співробітником управління військового коменданта міста Берліна радянської військової адміністрації. Потім до 1948 року був начальником навчальної частини навчального центру з підготовки офіцерського складу Радянської Армії в Берліні.

У 1948–1950 роках — студент Львівської юридичної школи, яку закінчив у 1950 році. У 1950 році обраний народним суддею 3-ї дільниці Ленінського району міста Львова.

У 1950–1953 роках працював головою Ровенського обласного суду. У 1954 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1953 по 1962 роках — перший заступник, заступник Міністра юстиції УРСР. З 1957 по 1964 роках — головний редактор журналу «Радянське право» (тепер — «Українське право»).

У 1962 році обраний заступником Голови, а в лютому 1963 — Головою Верховного Суду УРСР.

З 6 жовтня 1970 року по 2 серпня 1990 року — міністр юстиції УРСР.

Потім — на пенсії в Києві.

Публікації: «Новий Кримінальний кодекс УРСР» (1961), «Правове виховання трудящих» (1972), «Законність — основа діяльності органів правосуддя» (1973), «Народні засідателі» (1975) тощо.

Нагороди ред.

9 медалей:

Джерела ред.

  • Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Укр.енцикл.».