Відкрити головне меню

Язеп Мамонька (28 січня 1889(18890128), с. Залісся Слуцького повіту Мінської губернії (нині Солігорський район, Мінська область, Білорусь)  — 10 вересня 1937, Сандармох, Росія) — білоруський військовий діяч, публіцист та видавець. Член Центральної Білоруської Військової Ради.

Язеп Мамонька
біл. Язэп Аляксеевіч Мамонька
рос. Иосиф Алексеевич Мамонько
Jazep Mamońka.jpg
Народився 28 січня 1889(1889-01-28)
Zalyessye[d], Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 10 вересня 1937(1937-09-10) (48 років)
Сандармох, Медвеж'єгорський район[d], Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Поховання Сандармох
Громадянство Російська імперія, БНР
Діяльність політичний діяч, публіцист
Партія Білоруська партія соціалістів-революціонерів

Жертва російсько-большевицького терору.

БіографіяРедагувати

У 1907-1917 член партії есерів. Двічі був заарештовуваний, провів у в'язниці 2 роки і 10 місяців. Під час 1 світової війни мобілізований до царської армії, молодший унтер-офіцер. Створив у Ризі в травні 1917 перший білоруський військове об'єднання.[1] Делегат від 12-ї армії III з'їзду БСГ (жовтень 1917), на якому обрано в ЦК. Один з організаторів і делегатів 1-го Всебілоруського з'їзду (1917). Член Великої білоруської ради та Центральної білоруського військової ради . Заарештовувався радянською владою 18.12.1917 і в 1918.

У 1918-1924 член БПС-Р, входив до її керівництва, з 1921 член бюро ЦК. З грудня 1919 член президії Ради БНР.

Був заарештований польською владою. Після звільнення перебрався до Каунасу. На початку 1921 приїхав до Мінська для координації підпільної діяльності в Західній Білорусі. Арештований в березні 1921, привезений у Москву. У 1921 висланий в Казань, звідки втік до Каунаса. Наприкінці 1922 виїхав в Чехословаччину. Закінчив 3 курс комерційного інституту в Празі. Під час 2-ї Всебелоруської конференції (1925) в Берліні виступив проти розпуску уряду БНР і залишив конференцію. У 1928 жив у Ризі.

У вересні 1928 отримав візу для приїзду в СРСР, де відразу (11.9.1928) був заарештований ГПУ БРСР на станції Бігосово; відправлений до Москви. Із січня 1929 постановою Колегії ОГПУ СРСР засуджений до 10 років таборів. 2.9.1937 постановою «трійки» НКВС Карельської АРСР[2] засуджений до розстрілу. Розстріляний на ст. Ведмежа Гора (Сандармох) Карело-Фінської АРСР (нині Медвежегорський район, Карелія, Росія). Реабілітований прокурором Карелії 12.4.1989, Генеральною прокуратурою Росії 25.3.1993.[3]

Примітки

  1. А. Латишонок (1995)
  2. повернуті імена[недоступне посилання з травень 2019]
  3. Л. Моряків (2003)

ЛітератураРедагувати