Вікіпедія

Юсупов Алім Данилович

Алім Данилович Юсупов (18 березня 1972 року, Уфа, Російська РФСР, СРСР) — російський тележурналіст, колишній політичний оглядач НТВ, ТВ-6, ТВС і «Першого каналу».

Юсупов Алім Данилович
Ім'я при народженніАлім Данилович Юсупов
Народився18 березня 1972(1972-03-18) (52 роки)
Уфа, Російська РФСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьтележурналіст
Alma materУральський державний університет імені О. М. Горького
Знання мовросійська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юсупов.

Біографія

ред.

Ранні роки

ред.

Алім Юсупов народився 18 березня 1972 року в Уфі. У 1994 році закінчив факультет журналістики Уральського державного університету в Єкатеринбурзі, на 4-му і 5-му курсі стажувався в Москві, в Московському державному університеті, на міжнародному відділенні факультету журналістики.

У 1991 році працював в інформаційній програмі в місті Нижньовартовську, робив сюжети для телекомпанії BID[1].

Одночасно, з 1991 (за іншими даними — з 1992 року по 1994 рік працював на телеканалі РТР позаштатним кореспондентом в інформаційній програмі «Вісті»[2].

Кар'єра на телебаченні

ред.

У 1994 році Юсупов перейшов на телеканал НТВ на посаду кореспондента Служби інформації. Працював для програм «Сьогодні» і «Підсумки» цього телеканалу[3]. Робив авторські есе про політичне життя в Росії[4], працював у президентському пулі[5]. Деякий час працював на передовій першої російсько-чеченської війни[6][7].

З липня 1998 по квітень 1999 року — керівник Лондонського бюро НТВ — власний кореспондент НТВ у Великій Британії[1][8]. Після того, як кореспондентом НТВ по Великій Британії став Андрій Черкасов, Алім Юсупов повернувся до Москви, і з квітня 1999 року по квітень 2001 року знову працював спеціальним кореспондентом[9], політичним оглядачем[10]. Був автором кількох статей на політичні теми в рубриці «НТВ: за кадром» на тодішньому сайті НТВ (нинішній newsru.com)[11][12]. Брав участь у зустрічі журналістів НТВ з президентом Путіним 29 січня 2001 року[13][14].

У квітні 2001 року, після відходу команди Кисельова з НТВ, разом з більшістю своїх колег перейшов працювати на телеканал Бориса Березовського ТВ-6[15][16]. З травня 2001 по січень 2002 року — оглядач інформаційних програм «Зараз» і «Підсумки» Служби інформації ТВ-6[17]. Широку популярність отримала фраза Юсупова, сказана Олегу Добродеєву під час розгрому НТВ — «Знаєте, Олег Борисович, є речі важливіші професії»[18][19].

З червня 2002 року, після відключення ТВ-6, став працювати на телеканалі ТВЗ на посаді політичного оглядача[20] програм «Новини» та «Підсумки»[21].

Навесні 2003 року[22], за три місяці до закриття ТВЗ[23][24], Алім Юсупов перейшов на роботу на «Перший канал» автором документальних фільмів[25][26][27]. Автор і ведучий документального фільму «Пейзаж перед битвою», який був показаний на «Першому каналі» у вересні 2003 року[28]. Потім зробив документальний фільм «Лондон, Новгород, Рим — свобода вибору», показаний на тому ж телеканалі в листопаді 2003 року[29][30].

У листопаді 2004 року отримав посаду старшого кореспондента «Першого каналу»[31]. З 2005 по 2011 рік — співробітник Дирекції інформаційних програм «Першого каналу», оглядач[32], коментатор, керівник відділу кореспондентів каналу[33]. Автор репортажів в інформаційних програмах «Новини», «Часи»[34] і «Час»[35][36]. Як кореспондент «Першого каналу» висвітлював війну в Південній Осетії в серпні 2008 року, землетрус в Японії в березні 2011 року[37], працював у Києві в дні політичної кризи в квітні 2007 року[38][39], а також записував інтерв'ю з Юлією Тимошенко взимку 2005 року[40]. Висвітлював президентські вибори у Франції в квітні 2007 року[41] разом з Жанною Агалаковою.

У червні 2006 року підготував спеціальний репортаж «Чемпіонат світу поза грою»[42]. Разом з Іваном Благим створив документальний фільм «Апокаліпсис-2011» про землетрус в Японії[43].

Член Академії Російського телебачення з 2007 року.

У 2011—2012 роках — головний редактор ОДТРК «Ямал-Регіон»[44][45]. Залишив займану посаду в липні 2012 року[46].

З 2012 по 2019 рік[27] — начальник інформаційного бюро в Москві і радник генерального директора ОДТРК «Ямал-Регіон»[47][48].

Навесні 2019 року повернувся на НТВ, ставши оглядачем програми «Центральне телебачення»[49]. З грудня того ж року працює в телепередачі «Підсумки тижня з Ірадою Зейналовою»[27].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б ЮСУПОВ Алим Данилевич. Лабиринт. 10 листопада 2016.
  2. ↑ Алим Юсупов ужаснулся, увидев себя на телеэкране. Аргументы и факты. 6 лютого 2001.
  3. ↑ ИСПЫТАНИЕ СРОКОМ. Что сегодня думают о телевидении, власти и обществе журналисты НТВ, ТВ-6, ТВС спустя четыре года после встречи с президентом. Новая газета. 24 лютого 2005. Архів оригіналу за 26 грудня 2005. Процитовано 13 липня 2020.
  4. ↑ Виктор Матизен (1 лютого 1998). Наблюдение за наблюдениями. Искусство кино.
  5. ↑ Политический журналист «Общей газеты» и член «кремлевского пула» девяностых Елена Дикун: «Никому в голову не приходило, что за правду можно выгнать из пула». Расцвет российских СМИ.
  6. ↑ Грозный сравнивали со Сталинградом. Деловая трибуна. 10 грудня 2019. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
  7. ↑ Что не пропустить по ТВ и в Сети с 9 по 15 декабря. Российская газета. 9 грудня 2019.
  8. ↑ НТВ сокращается. Антенна-Телесемь. 8 лютого 1999. Архів оригіналу за 21 січня 2001. Процитовано 13 липня 2020.
  9. ↑ Я И СЕМЬ МИНУВШИХ ДНЕЙ. Свобода, как зубная паста, - в тюбик не вернешь. Общая газета. 21 вересня 2000.
  10. ↑ 25 лет НТВ. Светлана Сорокина. Виктор Шендерович. Открытая библиотека. 27 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 13 липня 2020.
  11. ↑ На сайте НТВ найдется то, что не решились дать в эфир. lenta.ru. 5 грудня 2000.
  12. ↑ Домашняя психология. Итоги. 12 грудня 2000. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 13 липня 2020.
  13. ↑ Разговор Путина с журналистами НТВ был "сложным и долгим". NEWSru.com. 29 січня 2001.
  14. ↑ Письмо Сталину. Газета.ру. 11 квітня 2006.
  15. ↑ ОРИГИНАЛ И ДУБЛИ. Труд. 4 травня 2001.
  16. ↑ Переворот на НТВ свершился: хроника событий утром 14 апреля. Яблоко. 14 квітня 2001.
  17. ↑ Алим Юсупов о событиях недели. NEWSru.com. 9 грудня 2001. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  18. ↑ Смотрите, кто ушел. Корреспондент Ъ оказался единственным действительно независимым свидетелем смены власти на НТВ. Коммерсантъ. 16 квітня 2001.
  19. ↑ РЕЙТИНГ ВРАНЬЯ. Новая газета. 19 квітня 2001. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 21 жовтня 2018.
  20. ↑ Надежда Прусенкова (17 червня 2002). РОМАНТИКА С РУТИНОЙ ПОПОЛАМ. Политический обозреватель ТВС Алим ЮСУПОВ: «Никого из политиков нельзя любить и никому нельзя верить». Новая газета. Архів оригіналу за 6 листопада 2002. Процитовано 13 липня 2020.
  21. ↑ Националистические эксцессы. ФОМ. 25 липня 2002.
  22. ↑ Хрюн против олигархов. Московский комсомолец. 12 березня 2003.
  23. ↑ ТВС осталось без Алима Юсупова. Комсомольская правда. 8 квітня 2003.
  24. ↑ Уставные отношения. Известия. 7 травня 2003.
  25. ↑ ВПРОК-2. Первый канал выпустит фильм для потребителей партий. Московские новости. 2003. Архів оригіналу за 2 січня 2005. Процитовано 13 липня 2020.
  26. ↑ Летняя телевизионная гостиная. Александр Пономарев и Алим Юсупов. Радио Свобода. 19 серпня 2003.
  27. ↑ а б в Алим Юсупов. Корреспондент службы информации НТВ. НТВ.
  28. ↑ Спасибо партии за это!. Известия. 12 вересня 2003.
  29. ↑ Об уроках предвыборной телевизионной кампании. Радио Свобода. 8 грудня 2003.
  30. ↑ Алим Юсупов проведет экскурсию по парламентам. Комсомольская правда. 24 листопада 2003. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 14 липня 2022.
  31. ↑ Кирилл Клеймёнов чистит авгиевы конюшни. И это только начало. Пресс-Атташе. 17 грудня 2004. Архів оригіналу за 6 січня 2005.
  32. ↑ Каким будет телевидение при президенте Медведеве?. Эхо Москвы. 27 квітня 2008.
  33. ↑ Татьяна Миткова может уйти с НТВ. Грани.ру. 20 грудня 2005. Архів оригіналу за 17 березня 2014.
  34. ↑ Времена. Первый канал. 14 вересня 2003.
  35. ↑ Монетизацию вытеснили антисемитизмом. Независимая газета. 4 лютого 2005.
  36. ↑ Дело Литвиненко теперь и в России. Английские спецслужбы работают с Генпрокуратурой. Первый канал. 10 грудня 2006.
  37. ↑ Кем стали НТВшники. Радиопортал. 16 квітня 2011.
  38. ↑ Украинский политический кризис на российском телеэкране. Радио Свобода. 9 квітня 2007.
  39. ↑ Пасхальные праздники разрядили политическое противостояние на Украине. Первый канал. 7 квітня 2007.
  40. ↑ Поп-звезд и юмористов сменила пропаганда монетизации. Известия. 8 лютого 2005.
  41. ↑ Во Франции определились победители первого тура президентских выборов. Первый канал. 23 квітня 2007.
  42. ↑ Зона, свободная от футбола - в репортаже на Первом канале. Первый канал. 22 червня 2006.
  43. ↑ Апокалипсис 2011. Первый канал. 18 березня 2011. Архів оригіналу за 9 грудня 2014.
  44. ↑ Кадровые перемены не помеха. Муниципальное ямальское телевидение падает в крепкие объятия "Ямал-Регион". Накануне.ру. 12 лютого 2014.
  45. ↑ Главный телеканал Ямала остался без шеф-редактора. Сотрудники: «Это означает, что команда Гусельникова продолжает контролировать ситуацию…». ura.ru. 16 липня 2012.
  46. ↑ Топ-менеджер Russia Today назначен главным редактором ОГТРК "Ямал-Регион". Накануне.ру. 20 липня 2012.
  47. ↑ О телерадиокомпании / Руководство компании / Руководство. Ямал-Регион. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
  48. ↑ Специальные проекты Фонда АРТ. Фонд «Академия Российского телевидения». 3 липня 2016. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 29 травня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  49. ↑ Как Ким Чен Ын из безумного диктатора превратился в улыбчивого лидера. НТВ. 27 квітня 2019.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юсупов_Алім_Данилович&oldid=43402696